Казахские народные сказки

Сказки-замечательный образец устного поэтического творчества казахского народа, страницы его истории, отражающие быт, обычаи, нравы и традиции степного кочевника, заключающие в себе драгоценные жемчужины народной мудрости, остроумия, находчивости, душевной щедрости. Мы узнаем из них о тяжелом и непосильном труде народа, о его вековой ненависти к своим угнетателем, о героической борьбе с чужеземными захватчиками. Во всех сказках высмеиваются тупость, алчность и беспредельная жадность баев, просла...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,7

34 оценки

5
71%
4
29%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 44Хотят прочитать 26

Рецензии

Sopromat
24 января 2019
Насправді, книга виглядає зовсім по-іншому. Їх було 3 тома, залишився лише третій. "Казахське державне видавництво художньої літератури А Н Каз СРР інститута літератури ім. М.О. Ауезова- 1964 р."
Велика та товста, з кольоровим вкладками-ілюстраціями на весь разворот, зі сторінками що пожовкли та випадають. Читана-перечитана. Розділена на "Чарівні казки", "Казки про тварин","Побутові казки", "Анекдоти та небелиці".
Чому вони мені здавалися оптимістичнішими та більш веселими, ніж від братів Гримм?
Втім, всеж-таки веселіш! Наприклад, вчена мавпа в якості охоронця царя. З оголеною шаблею намагається порубати гнойового жука, що повзе по тулубу повелителя ( казка "Крадій та цар")
Чи про жіночку, що від свого брата ховала спочатку пораненого нукера, потім- вагітність; кинула народжену дитину на шляху, щоб обдурений жалісливий родич підібрав та виховав! ("Кулекен)
Що повинен відчувати читач після жахіть: жалмауиз-кемпір кидає людей у олію- з,їсти, а натов приречених очікує своєї черги в її хаті. Свою сестру один з героїв прив,язує до конячих хвостів, випуска в поле- тітку розрива на 40 шматків! ("Жанидиль")
Відношення до жінок: "Хану потрібен був тільки син. Вирішив-якщо донька- вб,є."
То ворогам можна розжарити дріт та виколоти очі, потім скинути у колодязь. ( "Дуйсень і дяу")
Сюжети деяких перекликуються з казками інших народів світу. Є й такі, що не розумію досі: чому про серце сміливого кажуть: "Волохате!"?
Мабуть, щасливий кінець повинен заспокоїти та навчити дітей: не тільки з людьми- з однооким велетнем можна домовитися та порозумітися, а потім бенкетувати 40 днів.
З віком ця думка вже не так тішить, як така: поки добро торжествує, зло поширюється.
Читать далее
4 понравилось
0
827