Казки П'ятинки

На сторінках цієї книжки (схваленої для використання у загальноосвітніх навчальних закладах) – казкові й не зовсім казкові історії, які, якщо вірити авторці, майже усі розповіла сама П'ятинка (Свята П’ятниця), попрохавши їх записати. Вони розставлені в абетковому порядку – щоб можна було прочитати казку на улюблену літеру. Збірка присвячена одному хлопчикові, але неодмінно серед цих історій знайдуться такі, які будуть важливі саме для вас, дорогі читачі. Тому ми прагнемо, щоб уся книжка стала ва...

Рейтинг LiveLib

5,0

2 оценки

5
100%
4
0%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 3Хотят прочитать 19

Рецензии

Bookoedka
4 мая 2015
«Казки П’ятинки», що я тримаю їх зараз у руках, ще й досі пахнуть типографською фарбою. Мені трохи боязко було навіть відкрити книгу, бо вона така гарна ззовні, по-справжньому казкова. Здавалося, щойно я її відкрию – станеться якесь диво. Майже так і сталося, бо перед очима замиготіли різнобарвні ілюстрації, кожну з яких хотілося довго і уважно розглядати після прочитання кожної нової казки.
Я вирішила, що це, хоч і дитячі, але якісь незвичайні казки, тому не годиться читати їх поспіхом. Дочекавшись нарешті цілком вільного вечора, взялася за читання. Я перечитала усі казки, і ні на мить про це не пошкодувала. Після прочитання у мене багато емоцій, різних думок.
Трохи дивно, бо багато з історій, що їх розповіла П’ятинка, виявилися такими сучасними, дуже близькими, зрозумілими. Взагалі, якщо чесно, казок я не читала давно. У дитинстві чомусь найбільше полюбляла українські народні казки та казки братів Ґрімм. Тому виросла на казочках про Лисичку-сестричку, Котика і Півника, Правду та Кривду, хлопчика Мізинчика, Котигорошка, мудрого Ганса, пані Метелицю та багатьох інших. А тут – трошки інша історія. Є П’ятинка і хлопчик Антон, незвичайний автобус і іграшковий єнот. Казки стали ближчими, і це дуже добре. В них так багато добра, християнських цінностей, суму та радості. Хоча, я не знаю, чи змогла б я до кінця зрозуміти їх раніше (не знаю, чи до кінця розумію їх навіть зараз), бо вони дуже багатогранні, потребують роздумування, не схожі на казки мого дитинства, а швидше нагадують притчі. А можливо, я стала більш реалістичною, і потроху перестаю сприймати світ відкрито, довірливо, щиро вірячи у існування фантастичних чудес (подібно до того як бабуся Антона не бачить і не чує П’ятинки). Проте не сподобатися казки П’ятинки точно не можуть. Вони дуже справжні. Нагадали мені про білого-білого кота на і’мя Барсик, який раніше у нас жив. Він потім зник, напевно, повернувся до білої хатки, де з білого горнятка п’є біле молоко. А ще мені завжди здавалося, що іграшки все розуміють, тому кожній новій іграшці я влаштовувала екскурсію по квартирі. Мені також дуже сподобалися казки «Глечики»,«Ельф і Світлячок», «Колискова», «Дівчинка і море», «Марципан», «Яблука», «Ніч». Є і ще одна казка – «Тиждень». Ця історія щось таке дуже особисте задіває у душі кожного. Звісно, вона також про надію і пам’ять. Ця казка дуже мене розчулила, вразила. Вона хвилююча, а тому вартісна.
Щодо ілюстрацій, то вони чудові. Кожна з робіт Наталі Пастушенко по-своєму унікальна і цікава. Мені дуже шкода, що за часів мого дитинства було так мало книг, так вдало ілюстрованих.
Читать далее
43 понравилось
0
419