- Маленька, може, є якась причина, чому ти не хочеш приїхати? У тебе там хтось є?
- Так, є, - Аля надула губки. - Ти сердишся, мася? Ти гадаєш, що я жахлива людина?
- Ні, мася, не серджуся, сказав Раскатов спокійно, сам дивуючись власній холодності. - Я просто кажу тобі досвідос, мася. Більше не дзвони мені.
Раскатов відчув полегшення від того, що чергова нитка, яка пов'язувала його з минулим, перервалася. Він різко, різкіше, ніж будь-коли до цього, побачив себе зі сторони: непутящого бевзя, дорослого чоловіка, який стирчить у глухій дірі, переймаючись бозна-чим, без мети, без принципів. Він пішов на берег моря, як раз заходило сонце, і сів на пальмову колоду, аби зануритись у свою меланхолію.