Енеїда

Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;

Еней був тяжко не по серцю
Юноні, - все її гнівив:
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив:

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх:
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
У чортам і щоб і дух не пах.

Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насаджували повні,
І куди очі почухрав.

Лучче умерти, як з немилим жити,
Сохнуть з печалі, щодень сльози лити.

Замечу кстати, не речами
Питают войско, а харчами,
И воин без вина — хомяк.
А без прелестницы-злодейки,
Без битой меченой копейки
Нам воевать нельзя никак.

Другим ми часто пророкуєм,
Як знахурі, чуже толкуєм,
Собі ж шукаєм циганок.

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він взявши торбу тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.

Пішли, розвивши короговку
І сльози молодьож лила;
Хто жінку мав, сестру, ятровку,
У інших милая була.
Тогді найбільш нам допікає,
Коли зла доля однімає,
Що нам всього миліше єсть.
За милу все терять готові:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дороже милой - честь!