Ельза

Чи варто підтримувати вогнище, яке все одно не зігріє, - хіба що спалить або обпече.

Щось не так із цим нашим спонтанним коханням; нам не вистачає безумства і пристрасті - лише короткодіюча хіть, яка швидко змінюється майже діловими стосунками.

Коли зникають слова, починається осінь.

Пристрасть - єдиний сенс цього простору, тут божеволіють навіть без сифілісу чи КГБ. Це сансара, яка розриває людей на порох.

...тільки кохання і біль оголюють нашу сутність.

Можна бути самотнім; це, зрештою, просто; але бути вільним - це зі світу ілюзій.

...недосконалість чоловічої полігамії полягає в тому, що ми можемо кохатися з багатьма, але думаємо завше про одну.

Залишається хіба що чекати; забуваючи остаточно, що наше життя - у наших руках. І який ідійот додумався до подібного?

... і хоч від нас нічого не залежить - все-таки, все залежить лише від нас.

Хіба у нас кілька життів? Хіба у нас так багато життів - попереду? Аби так марнувати той час, що відпущений Богом, коли випадає побути разом.

А жінка - чи не найзагадковіше створіння серед флори і фауни; нам відомо про неї все і нічого; тисячі романів присвячено цій загадці, а що змінилося? Чи знаємо щось про жінку?

Інколи чекати доводиться довго; інколи - все життя. Якби лише знати, що у цьому є хоч який-небудь сенс! Тоді можна було б і чекати.

"Вона з'явилася просто серед вулиці, і вулиця втратила сенс; вона (вулиця) втратила навіть форму. Залишився тільки зміст. І змістом була вона"

...немає нічого більш дивного за любов.

Так, із роками, виховується звичка і хіть до мовчання. Але ж і мовчати так само немає з ким...

...наскільки банальною може бути людина, коли відпускає гальма свідомості; коли залишається просто-людиною.

Бути ошуканим жінкою, яку кохаєш,
і тим не менше продовжувати її кохати -
ось тріюмф, що увінчує мазохіста.
Альфред Перле

Життя надто складне і строкате. Життя досить просте і цілком зрозуміле. Варто лише на мить зупинитися і озирнутись довкола. І все може бути інакше. Більше того, все просто мусить бути інакше.

Вночі немає жодного сенсу ховати очі, брехати, говорити не ті слова; вночі все стає зрозуміло й без слів; а домовлятися найчастіше доводиться в зовсім інший спосіб - суто тактильно відчуваючи, що за хвилину тут може початися дощ. Або - яка інша радість.

Ніч - це пора, коли тільки й можна перевести нарешті дихання; це простір, у якому так просто бути собою - було би лише бажання.