
Книжок пані Ірен вже давненько не брала до рук. Якось нецікаво стало мені її читати в певний момент, та й зараз це би не змінилося, якби випадково не потрапила на її читання минулих вихідних. Взагалі вживу Роздобудько я бачила невперше, але цього разу якось просто заворожила мене ця жінка. Так вже натхненно вона розповідала про Жанну д'Арк, через яку, власне, і вийшла у світ ціла збірка новел. От і змотивувала мене авторка взятися знову до її творів. Результат - остання частина збірка мені сподобалася. Взагалі мені давно подобається вміння Роздобудько писати біографічні статті в такому художньому стилі, з діалогами, вводами додаткових дійових осіб. От вміє вона оживляти історичних персонажів, вміє. Решта... ну, таке... В її стилі. Ні добре, ні погано. На четвірку.





























