Цири

Пошуки Цірілли продовжуються, і ніхто з її близьких навіть не здогадуються, де вона, хоча і докладають неймовірних зусиль, аби знайти дівчину. Заради неї вони жертвують всім, чим можуть: відьмачим медальйоном, честю, вірою, дружбою, а дехто - навіть життям. Самій Цірі в осінню Еквінокцію дивом вдається вижити, але вона отримує жахливий шрам, що спотворить її на все життя. Про те, що з дівчиною щось трапилося, дізнається ледь не весь світ - від Нільфгарду до Драконових гір. Дехто бачить це у снах, а декому видно у негоді, яка розгулюється перед північчю цього ж дня.
Втім, знайде Ластівку Ворон. І допоможе їй віднайти себе. І полетить вона за своїм призначенням до Вежі Ластівки. Переслідувана прихвоснем чарівника, зрадником корони Нільфгарду та мисливцем за головами, який вважає юну відьмачку своєю власністю.
Я вже втомився від такої кількості питань, на які нема відповідей, та все одно це - шедевр. Сподіваюся, остання книга поставить всі крапки над «і», просто повинна.

Вот именно здесь у меня впервые появилось ощущение некоторой фрагментарности и рваности повествования, которое только усилилось в последующих частях. И объем тоже не так радует. Конечно возвращение Геральда в центр повествование не может не радовать, но он занимается все больше поисками, чем монстроубийствами. Сам формат путешествия ведьмака изменился, он обзавелся разношерстной компанией попутчиков. Каждый из которых совсем не похож на другого. Сам ведьмак тоже немного меняется, он становится ближе к обычным людям, его обычная отстраненность, все чаще сменяется другими, вполне человеческими чувствами.
В общем интересная часть, раскрывающая некоторые детали, но кажущаяся слишком короткой.