Ця невеличка повість Костецького стала для мене мандрівкою в дитинство - виявляється я її вже читала (разом з іншими творами автора). Бібліотечна книга була вже добренько зачитаною, але такою улюбленою. Перед нами мешканець невеличкого райцентру, третьокласник Христофор Тюлькін (названий, до речі, на честь мандрівника Колумба). Хлопчина схожий на Гарі Поттера - десятирічний, худенький хлопчина в кругленьких окулярах. В душі він мрійник і фантазер, а в реальності - винахідник. В друзях у Тюльки є Васько, з родини спортсменів, який мріє про життя відомого мандрівника, тому щоранку обливається холодною водою, готується. . Має наш герой ще й недруга, бо ворогом його називати не варто, Семена Бевзя, для друзів - Сем. Інтрига закручується тоді, коли Христофор винаходить суперклей, що клеє все. Зразу ж де не візьметься суперагент ворожої, надсекретної розвідки, такий собі 007, але без сталевих м'язів та симпатичного обличчя. Агент має "позивний" Z-003 та діда, що в минулому був поміщиком і ледарем. Дід сховав скарб, який мріє знайти агент. Який шпигунський роман (а подекуди цю повість можна й так назвати) без надзвичайно неймовірних пристроїв? Є й тут секретний електронний горобець, який запрограмовано на пошук, запис та ще чимало всього іншого. Та найцікавіше, що в його животі можна сховати та передати купу грошей, пакет жуйок та листа!!! Що ж це за черево таке? Мабуть він ще може й збільшуватись чи зменшуватись. Смішно було уявляти, як суперагент слідкує за парком через газету, в якій видовбав два отвори для очей. Пригоди мають щасливий кінець та звісно по іншому не може й бути. Обов'язково перечитаю та згадаю приємні часи дитинства.
8 понравилось
