Цитаты из книги Nineteen Eighty-Four

Outside, even through the shut window-pane, the world looked cold. Down in the street little eddies of wind were whirling dust and torn paper into spirals, and though the sun was shining and the sky a harsh blue, there seemed to be no colour in anything, except the posters that were plastered everywhere

Агресивно-слухняна більшість — дуже влучна характеристика інертного, байдужого до всього, окрім власного добробуту, прошарку суспільства, який становить від 80 до 95-98% загалу, залежно від країни та історичного періоду, і на який завжди спиралася і буде спиратися будь-яка влада.

Народні маси ніколи не повстануть з власної ініціативи, і вони ніколи не повстануть лише тому, що їх пригнічують. І справді, поки у них немає з чим порівнювати, вони навіть не усвідомлюють свого пригнічення.

Так зване "скасування приватної власності", здійснене в середині сторіччя, насправді означало концентрацію власності в значно меншій кількості рук, аніж раніше, але з тією відмінністю, що нові власники утворювали організовану групу, а не стихійну масу індивідів.

Винайдення друкарства полегшило маніпулювання громадською думкою, а кіно і радіо сприяли подальшому розвиткові цього процесу.

Усе розпливалося в невизначеності. Минуле було стерте, процес стирання забутий, брехня стала правдою.

The smell of her hair, the taste of her mouth, the feeling of her skin seemed to have got inside him, or into the air all round him. She had become a physical necessity.

Don't you enjoy being alive? Don't you like feeling: This is me, this is my hand, this is my leg, I'm real, I'm solid, I'm alive!

Удалось , удалось наконец !

живой скелет в грязном белье сидит и плачет под ярким белым светом;

— Кто о вас сообщил? — спросил Уинстон. — Дочурка, — со скорбной гордостью ответил Парсонс.

таймс 03.12.83 минусминус изложен наказ с. б. упомянуты нелица

Уинстон резко повернулся. Он придал лицу выражение спокойного оптимизма, наиболее уместное перед телекраном, и прошел в другой конец комнаты, к крохотной кухоньке.

-"Кто управляет прошлым, тот управляет будущим; кто управляет настоящим, тот управляет прошлым", - послушно произнёс Уинстон.

Как ее зовут, он не знал, знал только, что она работает в отделе литературы. Судя по тому, что иногда он видел ее с гаечным ключом и масляными руками, она обслуживала одну из машин для сочинения романов.

У него было полное впечатление, что она здесь, И не просто с ним, а как будто внутри его. Словно стала составной частью его тела.

Прав был Фрейд, утверждая, что лучшее лекарство — это труд и любовь!

Среди растений я забываю о борьбе — у них нет самолюбия, и они не могут ни оскорбить, ни обидеть.