Євангеліє від ластівки

«Я не людина, я ‑ вікно у сад», ‑ писала на початку 60-х років юна Ірина Жиленко. Росла душа поетеси і зростав-розростався її поетичний сад, осяваючи наші будні, даруючи віру у торжество краси над потворністю, добра над злом. Ніжність і громадянська мужність, філософська всеосяжність і камерність ‑ такою постає творчість авторки у цій книжці. Микола Жулинський: «Поетичний світ Ірини Жиленко твориться за принципом інакшості, іншості, несхожості зі світом реальним, але її уявний світ спровок...