Собака Баскервилей. Возвращение Шерлока Холмса

Розповідь «Троє студентів» розгортається навколо одного престижного університету і неприємного випадку, який стався напередодні екзамену, коли слуга професора грецької Сомса не зачинив двері його кабінету, коли там лежали відповіді на запитання до екзамену. Повернувшись, професор бачить, що папери з завданнями хтось чіпав, а тому, щоб запобігти скандалу, учений муж звертається до нашого з вами доброго знайомого. Холмс, який спочатку не виявляє інтересу до справи, згодом береться до її розслідування і за допомогою дрібних спостережень і логічних запитань, врешті-решт виводить на чисту воду студента, який прагнув отримати високу стипендію нечесним шляхом.

Оповідання «Чорний Пітер» розповідає про розслідування кривавого вбивства колишнього морського капітана Пітера Кері, якого через звірячу вдачу прозвали Чорним Пітером. Одної ночі капітана у відставці знайшли мертвим у його «каюті», прибудові на його подвір’ї, яка зсередини повністю відповідала своїй назві. Незважаючи на те, що за допомогою до Холмса звернулись не одразу, наш блискучий детектив за допомогою логічних спостережень розгадує справжню особу вбивці і тим самим рятує від звинувачення молодика, якого поліція помилково заарештовує.

Историю о собаке Баскервилей знает, наверное, каждый. Если не с книги, то с фильма. Я, в том числе, сперва посмотрел советскую экранизацию. Гениальная игра актеров создала настолько ярких персонажей, что, читая повесть, не мог представить себе иные образы, кроме как Шерлок-Ливанов и т.д. И постоянно в мыслях проигрывалась мелодия из фильма. Именно это знание сюжета и убило мистическо-детективную загадку, так как мне заранее было известно, чем все закончится.
Сюжет интересный и весьма динамичный (что меня удивило), но слог автора (или перевода?) показался наивным и напыщенным. Создавалось впечатление, что читаю подростковую литературу.
Тем не менее, высокую оценку ставлю книге автора, создавшему свыше ста лет назад любимых всеми персонажей, которые остаются интересными до сих пор.

Події «Будівничого із Норвуда» розгортаються в час, коли Шерлок Холмс і його розумові здібності жадають нової заплутаної загадки, але все ж ніяк її не отримують. І не дарма, бо вже минуло кілька місяців як головний противник Холмса професор Моріарті, він же голова кримінального Лондона, загинув у сутичці з детективом. Мирна діяльність столиці Англії продовжується аж до моменту, коли Холмс і Ватсон отримують листа від молодика на ім'я Джон Гектор Макфарлен з проханням допомогти виправдати його в убивстві будівничого.

Сталося так, що цей нещасний хлопець мав нагоду зустріти, як виявилось потім, підступного чоловіка, який обіцяв передати йому весь спадок, якщо той поїде з ним до його дому. Попри всі докази, які свідчать проти Макфарлена, Холмс вірить у його невинність та врешті-решт у черговий раз втирає маку самовпевненому інспектору Лестрейду.

«Кінець Чарльза Оґастена Мілвертона» — блискуче з погляду гостросюжетності, хоч і вкрай бідне як детектив оповідання. Історія знайомить нас з новим харизматичним персонажем, ім'я якого потрапило в назву цієї розповіді. Він тлустий зовні, але надзвичайно розумний та хитрий з середини. І якщо Холмс свій інтелект використовує на благо суспільству, то сер Чарльз — жорстокий шантажист, який прораховує все наперед та готовий зруйнувати будь-яке життя. При цьому він не є злочинцем. Його царина — збирати компромати на відомих і не дуже людей, а потім, погрожуючи їх оприлюднити, вимагати з жертви кругленьку суму грошей.

Впродовж розповіді Чарльз встигає заслужити настільки огидне ставлення, що навіть Холмс, людина холодного розуму, виходить і з себе і йде на порушення закону.

Блискуча і несхожа на жодну з опублікованих раніше гостросюжетна розповідь!

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

«Собака Баскервілів» стала першою книгою про Холмса за майже десять років відпочинку від цього персонажа, під час якого сер Артур Конан Дойль зосередився на інших жанрах літератури. Та попри здавалось би жирну крапку у пригодах Шерлока, яку автор поставив оповіданням «Остання справа Шерлока Холмса», відомий детектив таки повернувся, та ще й не просто у більш звичному форматі короткої розповіді на 25-30 сторінок, але у вигляді повноцінної повісті на більш ніж 150 сторінок тексту.

І хоч ця повість написана як спогад Доктора Ватсона і ніяк не продовжує сюжет після «Останньої справи Шерлока Холмса», велику цікавість вона викликає з перших сторінок. Річ у тім, що повість ця — зовсім не схожа на попередні роботи автора, бо має зав'язку пов'язану з легендою. Артур Конан Дойль, який зазвичай старався розказати історії, які цілком можливі і в реальному житті, тепер пише про щось зовсім незбагненне з точки зору матеріального світу.

Одного дня за загадкових обставин помирає багатий представник аристократичного роду — сім'ї Баскервілів. За легендою, яку розповідаю Холмсу, лікар померлого, смерть була не простим збігом обставин, а наслідком нападу химерних розмірів собаки, яка переслідує дім Баскервілів на протязі багатьох років. Холмс, як людина науки, звісно виключає факт присутності надприродніх сил, проте що далі — то більше підстав задуматись про протилежне.

Після половини повість набуває присмаку жахів і автор не на жарт розкручує тему страху. Завдяки цьому, а також майстерно прописаним другорядним персонажам і розкішному опису похмурих місцин села, де відбувається , ближче до кінця атмосфера нагнітається і в голові будуються різноманітні теорії, кожна з яких не все пояснює. На щастя, в кінці автор дає вичерпне логічне пояснення всьому, що відбувається.