Ю

Якщо Він називає Це графоманством, тоді я навіть не уявляю, що таке справжня поезія. Це книга, яку можна (і треба) читати вічність, у кожному рядку кожного дня знаходиш і відчуваєш щось нове. Це просто, як вони з Семенчуком часто люблять вживати це слово, внутрішній джихад. "From Yu -to you, for you, about you"...Мені, чесно, дуже хотілося б побачити цю жінку, якою він надихається, за Його словами, ось уже 5 років... Вона ж така, як і ми, ходить ногами по землі, зранку чистить зуби,працює. Але вона,чорт, вона неземна і небесна, бо Іздрик у цьому може переконати кожного однією лише цією збіркою.

і от вам трішечки Луцька:

«Ю» залишила по собі неоднозначне враження. З одного боку, авторська самозакоханість і епатаж неодноразово опинялися понад поезією (взяти до уваги хоча б ту ж похвальбу про неймовірний темпоритм написання віршів для збірки). А з іншого боку – неможливо відмовити Іздрику в тому, що якимось дивом йому вдалося зберегти цілісність і атмосферу книжки; в якій поряд із відверто прохідними текстами, з показовим жонглюванням словами (в збиток сенсу), співіснують справді щирі та навіть сповідальні тексти. Але як би там не було, в плані художнього оформлення – це краща поетична збірка, яку я коли-небудь тримав у руках.