Клас пані Чайки

Якби я прочитала цю книгу в 14 років, це був би одночасно захват. Нині мені вже значно більше, але спостереження за сучасними підлітками наштовхують на думку про те, що нічого не змінилося: ті самі проблеми пошуку друзів, ті самі симпатії й ревнощі, та сама одвічна проблема "батьки і діти".

Справді, герої книги - дуже різні. Авторка, на мою думку, зумисне пише про таких різних дітей, щоб у котромусь із них читач таки упізнав себе.

Помітно, що найбільше авторка симпатизує Мацекові. Мені здається, він вийшов найбільш живий завдяки тому, що авторка "списала" його зі свого сина (це лише мої власні здогадки).

Розповідь динамічна, цікава, одні події змінюються на інші. Такий собі ситком у паперовому вигляді. Але героям справді співпереживаєш, пригадується минуле...

Одночасно пораджу почитати цю книгу своїм учням та іншим підліткам.

Суцільне розчарування.
Така розрекламована книга, а наповнення, м'яко кажучи, слабеньке.
Три роки із життя варшавських учнів.
Система польської освіти відрізняється від нашої традиційної, тому цікаво було читати про всі ті відмінності. Але, на жаль, на цьому увагу не акцентували і детально порівняти не вийшло. Що запам'яталося : по перше те, що значне місце займають заняття з релігії; по друге діти, які мають дислексію або дисграфію приносять довідки і робота з ними проводиться по іншому.
Про школу дуже мало, вона стала просто ареною для стосунків у дусі "санта барбари". Протягом трьох років учні з'ясовують хто кому подобається, хто з ким буде гуляти, хто як сказав і як глянув і таке інше в тому ж дусі.
Не сподобалося те, що герої майже не розвиваються, пройшло три роки, а вони залишилися такими ж як і в тринадцять років. Немає відчуття, що вони дорослішають. Із справжніх проблем хіба два епізоди, перший коли Каська опинилась у лікарні і другий теж пов'язаний зі здоров'ям Міхалової мами. Інколи ще, щоправда, згадують про гроші, про їх відсутність або неналежну кількість. Є ще правда мікроепізод, коли Міхал спробував пива. Коротше кажучи, не діти, а просто янголята.
Пані Барбара Чайка - це реально існуюча вчителька. Але знову ж, нічого особливого, просто звичайна, нормальна вчителька, в міру сувора та в міру розважлива. Та й з'являється вона дуже рідко.
Ніяких особливо цікавих подій чи драматичних, яскравих моментів немає, все тихо, спокійно, аж занадто просто. До речі і побудова речень тут також проста, без ускладнень - хтось щось зробив, потім діалоги.
Дивно, але фанати книги навіть заснували фан клуб.

Польский янг-эдалт - это только звучит экзотично. На деле же деле история о польских школьниках оказалась для меня куда ближе и понятнее, чем уже утомившие меня книги об их американских одногодках. По сути, самое большое "отличие" - это польская система образования, которая много чем отличается от привычной нам. В остальном же - стандартные ситуации из школьной жизни, которые в той или иной мере знакомы каждому - неважно, приходилось ли за ними наблюдать со стороны или быть непосредственным участником.
То есть книга, конечно, куда концентрированнее, чем обычная жизнь - здесь на трехсот с чем-то страницах описаны аж три учебных года учеников варшавской гимназии, и поскольку внимание в той или иной мере уделяется всем, повествование часто становится похожим на сборник рассказов о школьной жизни с большими временными промежутками, разделяющими соседние главы.
Книга очень легко и быстро читается, но даже за эти несколько вечеров мне успели полюбиться эти подростки с забавными для непривычного уха именами, их школьные и внешкольные будни и маленькие вселенские трагедии: они учатся, в свободное время читают "Гарри Поттера" (и не только; по-моему, кстати, все упомянутые книги, фильмы и музыкальные группы действительно существуют), дружат, ссорятся, влюбляются, принимают ответственные решения, задумываются о будущем... Очень обрадовалась, когда знала, что существует продолжение. Очень уж не хочется прощаться с этим немного наивным. но очень уютным мирком.

Хоча і написана для дітей підліткового віку, книжка буде цікавою для людей будь якого-віку. Особисто мені "Клас пані Чайки" добряче нагадав часи, коли мені було років 13-15 - перше кохання, перші поцілунки, перші "дорослі" переживання та проблеми... Хоча в деяких епізодах авторка зобразила героїв аж надто наївними як на сучасну молодь, але все ж приємно було читати про дійсно щирих дівчат та хлопців, які не стараються здаватися на 10 років старшими та крутішими, ніж є насправді.
Цікавий сюжет, легкий текст та чудовий переклад - з цією книжкою я провела декілька захоплюючих вечорів. Маю надію, що все ж на світ з"явиться продовження і ми дізнаємося закінчення історії.

Книга написана для дітей підліткового віку хоча може бути цікавою в любому віці. Книга розрахована для дітей 13-15 років. В ній розповідається про проблеми з батьками, першим коханням, першим поцілунком та багато іншими підлітковими труднощами. Розповідається про 3 роки навчання одного з класу в польській гімназії. Автор зоображує героїв дуже наївними хоча така риса не притамана для сучасної молоді. А також герої не роблять із себе старших ніж вони є насправді. Тому це робить сюжет більш правдоподобнішим та інтереснішим. Адже зовсім не було б цікаво якщо герої поводилися як дорослі . Мені однозначно сподобалася ця книга тому рекомендую всім прочитати!