Ви коли-небудь питали себе, якою є ціна людського життя? Того ранку життя мого брата вартувало кишенькового годинника.

...любов - то найпотужніша армія. Любов до друга, до рідного краю, до Бога, навіть до ворога - любов відкриває воістину дивовижну природу людського духу.

Тато казав: учені вважають, що з Місяця Земля здається блакитною. Тієї ночі я була згодна з ученими. Я б намалювала Землю блакитною, обважнілою від сліз.

Чужий поганий вчинок не дає нам права чинити зле.

- Якби ти працювала на НКВД, мамо, тобі їсти б дали?

• Ні, мій хороший. Вони годували б нас порожніми обіцянками. А це ще гірше, ніж порожній шлунок.

Нечиста совість додаткових харчів не варта.

Я ненавиділа їх - і Радянський Союз, і НКВД. Я посіяла в серці зерно ненависті.Я поклялася, що воно виросте в могутнє дерево і коріння його задушить їх усіх.

...любов – то найпотужніша армія. Любов до друга, до рідного краю, до Бога, навіть до ворога – любов відкриває воістину дивовижну природу людського духу.

Скоро ми знову будемо вдома. Коли решта світу дізнається, що коїть Радянський Союз, цьому покладуть край.

Іноді доброта буває трохи незграбна. Але незграбна доброта - значно справжніша за дії отих видатних людей, про яких ти читала в книжках.

Злодії та повії. У цьому вигоні - наші матері, учителька, бібліотекарка, літні люди, новонароджене маля.

Гарні чоловіки часто більш практичні, ніж красиві.

- Андрюсе, мені... страшно.
Він зупинився й подивився на мене:

• Ні. Не бійся. Не давай їм нічого, Ліно, навіть свого страху.

– Але ну як же вони просто вирішили, що ми худоба якась? Вони ж нас навіть не знають, – сказала я.
– Ми знаємо, хто ми, – сказала мама. – Вони неправі. І ніколи не давай їм переконати нас у чомусь іншому. Ти зрозуміла?

Наступного дня охоронці викинули її закоцюблене тіло з вагона. Мати з риданням кинулась за дочкою. Пролунав постріл. Щось важке впало на землю. Мати, яка сумує за дитиною, їх дратувала.

Двоє радянських потягли платформою священика. Руки в нього були зв'язані, ряса забруднилася. За що священика? Та й нас усіх - за що?

Я подивилася на розчервоніле личко в пелюшках. Новонароджене. Дитина прожила лише кілька хвилин, а її вже Совєти записали в злочинці.

Що важче: померти чи залишитися в живих? Мені було шістнадцять, я стала сиротою в Сибірі.

Тато розповідав, як Сталін конфісковує в селян землю, знаряддя праці, худобу. Що він каже їм, який вони мають давати врожай і скільки їм за це заплатять. Я думала, що це безглуздя. Ну як може Сталін брати те, що йому не належить, те, що селяни всією родиною ціле життя собі заробляли? "Це - комунізм, Ліно", - казав тато.

Чужий поганий вчинок не дає нам права чинити зле. Ти розумієш це