Заметіль

Виявляється, немає гіршої роботи, ніж вимушене неробство.

У його очі бажано було не заглядати. Хтозна, чи божевілля не заразна хвороба.

Заметіль дужчала, щедро засипаючи снігом все сміття, яке траплялось їй на шляху. Кожного року вона прилітала, щоб змінити цей світ на краще. Це було її призначенням-перетворювати чорний колір у білий. Місто спостерігало за нею мільйонами вікон. Шугнувши у височінь, вона задоволено оглянула зроблену роботу.
На ранок небо не впізнає землю.

Все було сказано. Навіть те, чого казати ніхто не хотів.

Так не буває - не раз говорила вона собі, але нічого не могла з собою вдіяти. Їй все в ньому подобалось. Так не буває, але так було.

Уроки, уроки, уроки… І не можна прогуляти жодного з них. І скласти екстерном теж не можна.

Життя, прожите екстерном, втрачає сенс.