Anne of Green Gables

Ну от, іще одне сподівання мертве. "Моє життя - ніби цвинтар померлих надій". Я це речення вичитала якось у одній книжці, і відтоді ним утішаюся, коли щось мене розчаровує/.../Я дуже люблю все романтичне, а "цвинтар померлих надій"- це, мабуть, найромантичніше, що тільки можна собі уявити, правда ? От я і утішаюся, що в мене теж є такий цвинтар.

А у вас є речі, які визивають трепет ?

Я сумлінно працювала й от починаю розуміти, що таке «утіха в битві». Бо ж програти в гідній боротьбі — майже так само прекрасно, як і перемогти.

 Шкода мені людей, які живуть у землях, де не квітнуть проліски.

Красять людину добрі діла, а з лиця води не пити.

Якщо люди хочуть бути ласкавими, то вже не зважаєш, коли їм це часом не вдається.

Найгірше, коли уявляєш такі картини — це те, що вони дуже скоро зникають, і тоді стає боляче.

Та це ж і є найсолодше, коли про майна щось у голові, таке невимовно цікаве, що мусиш тут-таки зробити. А коли спинишся й замислишся, то ніякої радості вже не буде.

Таж очікування – це вже півнасолоди! Потім може нічого не статися, але ж ніхто не заважає уявляти, як воно буде, і радіти. Пані Лінд каже: блаженні ті, хто нічого не чекає, бо вони й розчарувань не знатимуть, але я думаю, що нічого не чекати – це гірше за розчарування.

Немає нічого більш нестерпного за чоловіка, що не відповідає – окрім хіба такої самої жінки.