Не вурдалаки

Третя сходинка в рейтингу найуспішніших українських письменників за версією журналу «Фокус»! Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки... Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих... Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопча...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,4

216 оценок

5
61%
4
24%
3
14%
2
1%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 237Хотят прочитать 173

Рецензии

nad120411 ноября 2014 г.
Замечательная, очень искренняя и открытая книга!
Книга о детях войны, которые пережили много горя, выдержали тяжелые испытания и остались до конца честными, наивными и стойкими.
В книге три части.
Часть первая - Воспоминания из детства. Название говорит само за себя. Когда началась война, Марийке было пять лет. Самое страшное воспоминание — голод. Дикий, страшный, постоянный. Не так страшны были многочисленные смерти, немцы, изнасилованная тётя. Голод — вот главный бич ребятишек того времени. Ели всё — траву, кору, ягоды-грибы, лебеду и акацию. Но это летом. А зимой что делать? После войны не стало лучше. Налогом облагалось каждое плодовое дерево, каждый куст. И всё это просто рубили, потому как не было денег, чтобы заплатить.
Но были и светлые воспоминания — школа. Хотелось знаний, хотелось учиться. И хоть не всем удавалось шагнуть дальше четвёртого класса — Марийке посчастливилось. Её родители не стали ломать девочке жизнь и забирать её из школы. Хотя рабочих рук, конечно, не хватало.
Часть вторая. Дневник. Его Мария вела всю свою жизнь: с юности до глубокой старости. Бесхитростные истории о студенческой жизни, об учёбе, о постепенном приближении мечты — стать учительницей. И о любви. О той, что на всю жизнь. И в горе, и в радости. Об изменах, о бессилии, о прощении. И опять о любви. До самой смерти. И после неё. Потому как, пока один из пары жив — он будет любить до конца. Такой уж у него горький путь.
Часть третья. Я бы предпочла, чтобы её в книге не было, но... Эта часть об отношении Государства к своим гражданам. И об отдельных представителях Государства, которые не помнят, не знают, не задумываются о том, что подлое слово может глубоко ранить. А то и убить.
Упыри... Да не старики наши упыри, а вот именно эти...
Читать далее
41
695
tatelise2 февраля 2015 г.
Истории семейные бывают разные , но всех их объединяет их История. История героини книги начинается с детства, но не успеваем мы моргнуть глазом , как уже 50, 60, 70 и 80 гг. Война, учеба, голод. Читаешь и будто смотришь фильм. Со второй части становится немного утомительнее, начинает раздражать героиня, которая ранее не проявляла себя как слабый человек, а тут почти ломает ее жизнь. И что-то сломлено в ней. Но она прощает все , хотя может и не стоило? Замужество, рождение детей это испытание для любой женщины. А как она его пройдет , от этого и зависит вся жизнь . Историческая подоплека в книге огромная. Нам напоминают о тех далеких советских годах, годы которого мы многие прожили, и они греют нас ностальгическими воспоминаниями.
Читать далее
25
562
LANA_K26 апреля 2013 г.
Бути матір'ю та дружиною - різні речі. Важко навіть сказати, ким бути легше, а ким важче.
Книга – сповідь старенької жінки, яка через все життя пронесла найщиріші почуття. Марія розповідає свою історію з самого дитинства. На її долю випало чимало страждань. Найтяжче випробування – війна. Страшні випробування випали тоді на долю українців. Не набагато краще було і в післявоєнні голодні роки. Люди виживали, а не жили.
Сподобалося мені те, що автор не робить особливого акценту на цих страждання. Мені здалося, що вона не хоче викликати жалість до себе. А просто розповідає про те, як тяжко жилося людям. Але вони боролися, бо хотіли жити. І завжди намагалися залишатись людяними. Незважаючи на обставини.
Сторінка за сторінкою проноситься перед нами життя Марії. На її долю випало багато радості, але і не мало горя довелося пережити цій жінці. Найбільше кохання в її житті – Роман. Чоловік, з яким довелося прожити їй багато років. Але і тут не обійшлося без сюрпризів. Адже коли постійно все гарно, то обов’язково десь поряд причаїлось і чекає лихо….
Гарна книга, про гарно прожите людське життя. На мій погляд, не дивлячись на всі негаразди, Марія прожила гарне життя. Яке подарувало їй, окрім смутку, чудові миті, що до країв заповнили її душу.

Душа людини - посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні - думки про гроші, добрі - любов.
Читать далее
23
324

Все рецензии

Цитаты

LANA_K26 апреля 2013 г.
Душа людини - посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні - думки про гроші, добрі - любов.
9
385
LANA_K25 апреля 2013 г.
Зараз нас називають дітьми війни. Якось це не правильно. Війна вмивається людськими слізьми, живиться тисячами загиблих людей, запиває їх людською кров'ю, йде по кістках, руйнує не лише міста та села, але й душі. Вона жорстока, вона - вбивця, вона - розлучниця, вона відібрала, вкрала та зжерла, нещадно проковтнула наше дитинство. Війна не може мати дітей, ане нас чомусь називають дітьми війни...
5
221
Natali394195 мая 2013 г.
Якщо справді кохання приносить такі душевні страждання, то навіщо воно?
4
93