Родительный падеж

Родовий відмінок - дуже влучна назва для цієї книги. Родовий - від слова родина, рід, народжувати.
Сама історія бере початок на початку 80-их роківв одному з київських роддомів.
Остання декада грудня. Всі, хто сюди потрапляє хочуть родити чимшвидше, щоб Новий рік зустрічати вже вдома у повному складі. Яле якба там не було, передноворічна метушня зараз для них на останньому місті. Нові життя, які вони носять у собі, і от-от дадуть їм путівкуу світ - ось що головне.
Чотири героїні, чотири різних долі, характери, зараз вони неначе родина. Адже їх поєднують їхні малята. Ніхто не міг знати, що ці малята одного разу зустрінуться, що життя зробить неймовірний виток, і, вже майже дорослі, вони якимось чином знайдуть одне одного. Диво? Можливо. Та в житті всяке трапляється.

Якщо чесно, книга схожа на серіал, якими ми всі, що гріха таїти, рано чи пізно захоплювалися. Але це українські реалії. І ця мелодрама мене зацікавила. Під час смутної blackout-вечірки це було саме те.

Отже, в роддомі зустрілося чотири жінки. Одна родила довгожданну доньку, інша теж. Але радість другої була затьмарена розлукою з чоловіком. Ірина, як могла підтримувала Світлану, і врешті вмовила дати відносинам другий шанс.
Наталя свою дитину втратила. Горе жінки було неймовірним, адже це був останній її жіночий шанс. Наталя і тут попрацювала доброю феєю. Вона випадково дізналася, що четверта їх сусідка по палаті відмовилася від дитини. Травма стопи новонародженого стала для Надії з чоловіком проблемою. І Наталя з радістю всиновила відмовника. Так вони зустріли Новий рік і нову сторінку свого життя.

Така ось зав‘язка. А далі події розвиваються стрімко. Діти підростають. Міняється країна, міняються наші героїні. Хтось залишився подругами на все життя, як то кажуть, і в радості, і в горі. Хтось поринув у великий бізнес, хтось виживав, як міг, торгуючи на базарі. Роки пливли. Мінялись соціальні статуси, і навіть місця проживання.
Життя диктувало свої умови, встановлювало свої правила.

Книга - сильна ностальгія. Для тих, хто пам‘ятає оті радянські роддоми, ті, жандармські правила в них, той тотальний дефіцит всього, і головне - хамство лікарів, нахальну і відверто непрофесійну поведінку медсестер і акушерок, і на фоні цього материнську турботу нянечок.
Рекомендую, до речі.

Перевод.

Родительный падеж – очень точное название для этой книги. Родовой – от слова семья, род, рожать.
Сама история берет начало в начале 80-х годов в одном из киевских роддомов.
Последняя декада декабря. Все, кто сюда попадает, хотят родить быстрее, чтобы Новый год встречать уже дома, в полном составе. Но как бы там ни было, предновогодняя суета сейчас для них на последнем плане. Новые жизни, которые они носят в себе, и вот-вот дадут им путевку в мир – вот что главное.
Четыре героини, четыре разных судьбы, характеры, сейчас они как семья. Ведь их сближают их малыши. Никто не мог знать, что эти малыши однажды встретятся, что жизнь сделает невероятный виток, и уже почти взрослые, они каким-то образом найдут друг друга. Чудо? Возможно. Но в жизни всякое случается.

Если честно, книга похожа на сериал, которыми все, что греха таить, рано или поздно восхищались. Но это украинские реалии. И эта мелодрама меня заинтересовала. Во время грустной blackout-вечеринки это было именно то.

Итак, в роддоме встретились четыре женщины. Одна родила долгожданную дочь, другая тоже. Но радость второй была омрачена разлукой с мужем. Ирина, как могла поддерживала Светлану, и наконец уговорила дать отношениям второй шанс.
Наталья своего ребёнка потеряла. Горе женщины было огромным, ведь это был последний её женский шанс. Наталья и здесь поработала хорошей феей. Она случайно узнала, что четвёртая их соседка по палате отказалась от ребенка. Травма стопы новорожденного стала для Надежды с мужем проблемой. И Наталья с радостью усыновила отказника. Так они встретили Новый год и новую страницу своей жизни.

Такая вот завязка. А дальше события развиваются стремительно. Дети подрастают. Меняется страна, меняются наши героини. Кто-то остался подругами на всю жизнь, как говорится, и в радости, и в горе. Кто-то ушел в большой бизнес, кто-то виживал, как мог, торгуя на базаре. Годы плыли. Менялись социальные статусы, а также места жительства. Жизнь диктовала свои условия, устанавливала свои правила.

Книга – сильная ностальгия. Для тех, кто помнит те советские роддома, те, жандармские правила в них, тот тотальный дефицит всего, и главное - хамство врачей, нахальное и откровенно непрофессиональное поведение медсестёр и акушерок, и на фоне этого материнскую заботу нянечек.
Рекомендую, кстати.

В этот раз ожидания почти совпали с реальностью, что в целом неплохо. Я почему-то рассчитывала, что родительским заботам и воспитанию будет посвящено больше времени, но и так получилось хорошо.
Все начинается в обычном советском роддоме. Именно таких я уже не застала, но описания все же навевают воспоминания о том, как это было у меня. Отдельные эпизоды я еще застала, хотя время действия - это мое детство, а не детство моих детей. И если бытовые нюансы с тех пор, к счастью, изменились, то эмоциональные во многом остались прежние.
Про знакомства в роддоме и дальнейшую дружбу я слышала много разных историй. У меня такого не случилось. Здесь же героини обретают не только счастье и заботы родительства, но и верных подруг, с которыми можно разделить радости и печали, которых в жизни случится предостаточно. Немного жаль, что относительно мало рассказано именно о молодых мамах, воспитании детей. Хотя те эпизоды, что есть, хоть и не очень подробные, но яркие и впечатляющие. Довольно быстро сюжет перемещается на двадцать лет и героями становятся не только мамы, но и уже выросшие дети. У них своя жизнь, другая, но не менее интересная. Родители, правда, тоже не остаются в стороне.
Очень добрая и светлая история, в которой переживаешь и радуешься за героев.

"Родовий відмінок" - перша книга авторки, що трапилася мені у книгарні. Саме цей витвір (не побоюся цього слова) виявився однією з найсвітліших книг, які мені коли-небудь доводилося читати.
Книга однозначно варта прочитання хоча б через те, що її сюжетним перипетіям позаздрить будь-який мексиканський серіал (серій так на тисячу), або індійське кіно :)
Дуже правдоподібно і яскраво описаний побут персонажів твору. Болісно згадується Чорнобиль, часи, коли на руки видавали лише по літру молока, за яким неодмінно треба було вистояти в довжелезній черзі... Ну, і звичайно ж, пологові будинки: весь жах і та безвихідь становища, в якихмусили існувати тодішні громадяни.
Особисто для мене книга стала цінною за те, що усі сумні спогади одразу ж перекривалися світлими подіями. При чому настільки світлими, що мимоволі забуваєш про свої негаразди і починаєш радіти за видуманих авторкою персонажів.
Зізнаюся чесно, над книжкою плакала. Але то були сльози радощів.

Однозначно раджу! Особливо якщо ви, шановні читачі, ще не мали змоги познайомитися з творчістю Міли Іванцової. Почніть саме з цієї книги.
Не пошкодуєте :)