Захід сонця в Урожі

Чому книжка Г. Пагутяк називається «Захід сонця в Урожі»? Йдеться не тільки про містерію, що відбивається на небі щоразу, коли сонце в Урожі падає за ліс. Уважний читач знайде відповідь на це питання в одному із оповідань: «Встигнути зайти у двері потойбічного світу, які зачиняться, коли заходить сонце». Г. Пагутяк пише урізьку хроніку, хроніку душі, яка постійно пам’ятає про смерть, тому від неї віє холодом потойбічного світу. Це розповідь про Пекло, Чистилище, Рай. Читаючи твори Г. Пагутяк, шкірою відчуваєш крижаний холод потойбіччя, що світиться фосфоричним сяйвом таємниці, фатуму, надприроднього. Найжахливіше, проте, інше: «На тім світі мусить бути темно, але чому й на цім нічого не видно?» Темнота, за Г. Пагутяк, або страх світла опанував людей після осяйної епохи Відродження. Темнота є і її улюбленою стихією. У прозі Г. Пагутяк мертві навідуються до живих. Відчиняються двері — і атеїстичне питання про те, чи існує потойбічне життя, — стає безглуздим. Живі бояться мертвих, але колись — пророкує письменниця — і нас, мертвих, теж виштовхають за двері, бо ми приноситимемо у дім страх. Ось яке воно, обіцяне авторкою вино готичної прози, а не свячена вода якогось там фентезі.