Цитаты из книги Первоміст

...мова - це різновид дихання.

...допоки ти блукаєш, то не залежиш ні від кого, нема над тобою хазяїна й пана, а щойно спинишся, осядеш, десь затримаєшся на час тривалий, то й не схаменешся, як станеш чиїмсь попихачем, а то й рабом.

Мудрість мешканців не залежить од величини города.

Грамоту можна читати всяко. Навпростець читають лиш дурні. Однаково, що брести через Дніпро по глибокому. А треба шукати броду.

Так часто дурень вважає себе найрозумнішим і все життя остерігається виказати бодай крихту розуму, врешті й помираючи цілковитим дурнем як для людей, так і для самого себе.

Найчастіше в Мостищі повторювано слово "милість". Намагалися вимовляти його так, щоб відчувалася в ньому розпроміненість, неначе від сонця, мало воно бути ласкавим і осяйним, і ніхто не наважився б сказати, що найчастіше, може, падало те слово на людей з кам_яною тяжкістю, пригнічувало їх, сковувало їм кожен рух від народження аж до смерті. Бо милість ішла від Воєводи.

Лишатися на місці означає пристати на все добре і зле, на всі умови, хоч вони можуть бути й нестерпні. Місце тримає людину щастям, але й нещастям теж. Треба тільки вміти побачити вищу мету відведеного тобі місця.

Кожен буває великим бодай раз за життя.