Циклон

як важливо, щоб людина не втратила віри, не розгубила надій. значення часом майже рятівного набирають речі ніби малоістотні - спогад якийсь, усмішка напівзабута, прикмета, що іншого тільки повеселила б...

Без попереджень з'являються циклони. Розшаленілася десь там стихія, в темні вируючі надра її незабаром буде кинуто й ваші життя. Все страхітливе вдирається без попереджень: раптово і вщент розкришується усталений спокій дня, не відбудуться чиїсь побачення, недочитані відкинуто книжки, на півстрічці обірвано фільми, — все падає у своїй значності, здрібнюється, меркне, а натомість росте тільки грізна правда циклону, правда стихії, що насувається, що подих її вже чути...

На человека - войны, на него - болезни, против него - стихия... А человек вопреки всему все-таки должен всюду оставаться человеком...

Как важно, чтобы человек верил в свое счастье, не растерял надежд! В наших обстоятельствах даже то, что казалось бы малосущественным, обретает подчас почти спасительное значение - воспоминание какое-то, улыбка полузабытая, примета, которая при иных обстоятельствах только повеселила бы...