Пісенька весняної води

Як дитиною, бувало

Як дитиною, бувало, упаду, собі на лихо, то хоч в серце біль доходив, я собі вставала тихо.

«Що болить?» – мене питали, але я не признавалась – я була малою горда, – щоб не плакать, я сміялась

Дощик

… Дивлюся ранком – Вже заволочене серпанком Сіреньке небо, далі став Помалу й дощик накрапати І вогким холодком до хати Зайшов притихлий вітерець.

Пісенька весняної води

З гір на долину біжу, стрибаю, рину! Місточки збиваю, всі гребельки зриваю, всі гатки, всі запруди, що загатили люди, – бо весняна вода, як воля молода!