The Prague Cemetery

...У 1873-му він надрукував у місцевих газетах декілька листів, підписаних підробленими підписами рибалок, у яких попереджали про те, що затока переповнена акулами, що спричинило неабиякий ґвалт серед мешканців. Пізніше, засуджений за різноманітні антирелігійні статті, втік у Женеву. Перебуваючи там, пустив чутку, що на дні Женевського озера затоплені руїни античного міста, приманивши до озера зграї туристів. За поширення неправдивих та упереджених новин Таксиля вигнали із Швейцарії...
...А та вигадка про Женевське озеро? Набігло газетярів з пів-Європи! Почалися розмови про те, що затоплене місто було зведене за часів Галльської війни, коли те озеро було настільки вузесеньким, що коли річка Рона протікала через водойму, річкові води не змішувалися з озерними. Місцеві човнярі зробили собі заробіток, возячи туристів на середину озера, де у воду наливали опію, щоб краще побачити дно… Один відомий польський археолог навіть відправив на батьківщину доповідь про те, що уздрів на дні озера перехрестя, на якому стояла статуя коня. Найголовніша особливість людської природи у тому, що люди ладні вірити у казна-що. Поза тим, як би тоді церква змогла проіснувати майже два тисячоліття, коли б у світі не було легковірних людей?

Уявляти себе потрібною часткою у ладові світу — для нас, людей освічених, те ж саме, що для неграмотних — забобони. Та світ від переконань не змінюється. Люди, небагаті переконаннями, менш ризикують помилитися, вони чинять, як усі, нікому не заважають і досягають у житті успіху, багатіючи, отримуючи гарні посади, призначення, нагороди, стають відомими письменниками, науковцями, журналістами. Чи можна бути дурнем, коли так добре здатен упоратися зі своїм життям? Дурень — це я, бо захотів боротися з вітряками.

"Никто не перещеголяет французов в искусстве строительства баррикад по поводу и без повода, сплошь и рядом не зная зачем. Они выходят на улицы по призыву какой ни попадя наихудшей канальи."

"Может, что-нибудь из утреннего репертуара? Луковый суп, лучший на свете луковый суп подают по утрам грузчикам «парижского чрева» — Центрального рынка. Зайду туда. Попростонародничаю с ними."

"Слыхивал я: на Земле обитает уже больше миллиарда душ. Не скажу, чтоб понимал, как они это подсчитали. Но стоит походить по Палермо, чтоб стало ясно, что нас уже чересчур много и толкучка почти несносная. А хуже всего несносная вонь. И еды уже начинает не хватать. А подумать, что будет, когда мы пуще размножимся. Так что кровопускание для населения благотворно. Конечно, есть еще чума, самоубийства, смертные казни, записные дуэлянты, а также те, кому охота скакать по лесам и полям и ломать шею… Еще слышал я, что английские джентльмены любят плавать в море и, естественно, до смерти утопают там в морской воде… Этого недостаточно. Но есть войны. Самое действенное сдерживающее средство. Самое натуральное: чем лучше прореживать избытки человеческого рода?"

"... – та же палитра — да краски гуще."

"Собственно говоря, из всей поездки я нежно вспоминаю только омлет «пишьи д’ову», улитки по способу «пиккипакки» и трубочки с кремом. О, трубочки с кремом…"

"На съемной своей квартире я хотел сидеть как можно меньше. Предавался роскоши всех неимущих парижан: фланировал по бульварам. До этого я не сознавал, насколько Париж привольнее Турина. Я был в экстазе от разнообразия прохожих. Мало кто поспешал по делам. Большинство выходило глазеть."

"Глаза продолговатые, зрачки острые и суженные, как у ласки. Впрочем, ласок я никогда не видел, я их ненавижу — с евреями в точности так же.
Димитрий, похоже, обладал сильнейшим даром подавлять собеседников. Он внимательно прочитал мое творение и сказал: — Интересно. Сколько?
Ну и удовольствие иметь дело с таким. Выпалил ему несусветную цифру..."

"А уж какой значительный и важный у тебя вид, когда погуливаешь с тросточкой! Она, разумеется, стоила денег, но этих денег она определенно стоила."

"Подумайте, как они помыкали Францией через такого еврея, как Тьер.
— Что, Тьер еврей?
— А кто не еврей? Они повсюду, они за спиной у каждого..."