Художниця

ФЛЕШМОБ - 2014

Дівчатам, які бояться малювати валізи вона, думаю, буде важливою... (с) Н.Гербіш

Книжка-цукерка, від якої не болять зуби, її хочеться відкушувати по шматочку, щоб надовше вистачило, а в результаті сідаєш і за один вечір з'їдаєш весь кульок. Книжка-какао, після якої надовго лишається післясмак, проте з приємною гірчинкою. Книжка-плед, що огортає не тільки тіло, а й душу і швидко зігріває плетивом букв. Книжка-історія, яка змусить задуматись, зрозуміти. Там надто багато автобіографічного, надто багато болю, надто багато висновків.

Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід. Для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно мріє. Головна героїня переживає всі жахи і неприємності підліткового періоду, робить найгірші можливі помилки, але не перестає мріяти і шукати.

Книжка зачарувала. Надійка Гербіш вкотре в себе закохала. Вона, мазок за мазком, вмілою рукою майстрині вимальовує історію в головах читачів такими яскравими фарбами, які не стираються з свідомості ніколи. Мова її настільки плавна, легка, мелодійна, що незчуєшся, як, не ти проковтнула книжку, а книжка повністю поглинула тебе. З головою. Назавжди.

Прочитано в рамках флешмобу. Величезне, планетарного розміру, спасибі Dorofeya за цю неймовірну книжку-емоцію.

Людину, яка вміє мріяти, уже не можна назвати невдахою!

Це книга, що читається на одному подиху від першої букви до останньої крапки. Книга, що змінює. Головна героїня з просто неперевершеним ім"ям Неждана, пройшла довгий шлях в своєму житті, щоб нарешті стати щасливою. Це її історія яка розказує як з Неждати можна врешті решт перетворитись на Ждану, ту кого люблять і чекають не дивлячись ні на що, навіть якщо це не зовсім та любов якої їй і хотілось спочатку. В цієї бідної, тендітної дівчинки, яка так завзято продовжувала мріяти і вірити, що все буде добре є чого повчитись. Не переставати мріяти і продовжувати не дивлячись ні на що в краще, теж нелегко, по собі знаю. Інколи так хочеться забитися в істериці і закричати на весь світ а ще забитись в куток поплакати і пожаліти себе. Але повірте, це не вихід і ніколи їм не був. Ось, як на мене, головний меседж цієї історії. В цій книзі не так багато сторінок, але надиво дуже грунтовний і важливий зміст. Це саме та ситуація, коли більше нічого додати, просто читайте і продовжуйте мріяти...

Щось у мене видався місяць трохи сумних книг...

Це історію про покинуту дівчину, яка так хотіла уваги і припустилася багатьох помилок. А якби мама була поруч і перестерегла, а якби тато не покинув і навчиив та підтримав... Дуже неприємно. Адже багатьох проблем можна було б уникнути. Якби склалося по-іншому. Але це загартувало її. Дівчина рано подорослішла. Але вона зрозуміло, що повинна відповідати за свої вчинки, а не кидатися в омут із головою.

Іноді головна героїня дико мене бісила. Її ставлення до чоловіка - це просто жах. Так, зазвичай вона поводилася як розумна та адекватна жінка, яка вміє аналізувати ситуацію. Але часом у неї просто знімало дах і її починало пмсити так дико, що хотілося її стукнути. Можливо, так проявлялися її дитячі комплекси та недолюбленість. Але блін! Ну поводься нормально! Він тебе кохає і терпить, а ти як істеричка.

Але її внутрішня сила все ж таки вражає. Перенести стільки втрат у житті і залишитися сильною, життєрадісною, здатною продовжувати боротьбу. Для цього потрібне просто залізне осердя. За це я почала її поважати.

Книжка цікава. Написана дуже приємною мовою. Я рада, що прочитала її.