Теплі історії до шоколаду

Ця книжка - збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, суток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни.

Рейтинг LiveLib

4,2

308 оценок

5
50%
4
32%
3
13%
2
3%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 360Хотят прочитать 247

Рецензии

BreathShadows
23 мая 2019
Очень теплый, уютный, шоколадный сборник рассказов про жизнь разных людей, любовь, дружбу, путешествия, поиски, домашнюю выпечку, музыку, книги, множество мелочей и больших перемен. В каждой истории можно увидеть себя - абсолютно в каждой. Только в одной тебя очень-очень много, а в другой - совсем чуть-чуть. Во время чтения, и спустя долгое время после него, меня не покидало чувство тепла и уюта, а на языке чувствовался вкус шоколада. Истории читались неспешно, хотелось растянуть сборик на весь год, к слову, не стоит читать сразу много, т.к. может возникнуть передозировка сладкого. Рассказы лучше всего читать в холодные, осенние/зимние дни, или возможно просто дождливые дни весны и лета, и обязательно, когда холодно на душе.

Читать далее
53 понравилось
0
878
red-haired
28 ноября 2013
А в моем мире живут только пони, они питаются радугой и какают бабочками.
Я дуже на себе злюся, коли піддаюся масовій істерії. Книжки, музика, фільми, одяг - я намагаюся завжди дочекатися спаду мейнстримової хвилі і лише тоді зважувати: потрібне це мені чи ні. Цього разу я не втрималась і що? Я розглядала апетитну обкладинку, перебувала ще під враженням «Кавової книги» Фрая, осінь студеніла з кожнем днем більше і я захотіла «Теплі історії». Я її отримала. А потім почала її читати. А потім почала боязко озиратись в пошуках цих самих поні - з веселкою і метеликами, бо з кожною сторінкою я відчувала себе ще більшим стервом і каменем і сухарем вкупі.
Мене не переслідують повсюди дива, я не кутаюся вічно в светрики, шарфики, не плачу сто раз на день від ніжності/щастя/вітерця, я не пишу довгих ванільних листів, не сиджу розгублено самотньо в кав'ярні, я не гублюся в містах, не опиняюся серед ночі на вокзалах, не закохуюсь в художників/архітекторів/археологів. А ще - я не вживаю важкі наркотики. Бо іншої причини, як можна фізично вгледіти «рожево-ванільне повітря» я не знаю.
Я дуже люблю літературу абсурду, але не абсурдну літературу: з неправильно вжитими словами, русизмами, безкінечними пестливо-зменшувальними словами, пласкими типажами та порівняннями:

Вона любила товсті в'язані шарфи й смугасті шкарпетки, а він картаті піджаки з латками на ліктях та капелюхи. Вона писала економічні статті, не забуваючи приперчити їх жартами, а він малював витончені імпресії в ніжних тонах.
Мене почало напружувати це читати сторінці на 50, на 59 я вирішила покласти цьому край, бо я тупо злюся. На автора, на себе, на натовп.
Не можна зраджувати самій собі.
Пі.Сі: це моя особиста думка, я щиро втішена за тих людей, яким сподобались книжки Надії Гербіш і які отримали від них насолоду.
Читать далее
39 понравилось
16
511
unintended_mmm
23 марта 2013
Когда я только купила эту книжку, я думала о том, что буду читать ее и в метро, и дома, и любом другом месте. Но вышло так, что начала я ее читать лежа в кровати перед сном. И поняла, что только так и нужно читать эту книгу. Лично мне она принесла сплошное успокоение, ощущение уюта, тепла и...веры в чудеса!
Очень добрые, милые рассказы, от которых душа наполняется легкостью. Наверное, все дело в искренности писательницы, в ее слоге. Я всегда очень ценю, когда люди (независимо от того, семья это, знакомые или незнакомые люди) позитивно смотрят на мир, и стараются каждый день найти хотя бы минимальный повод для радости. Мне кажется, что после этой книжки, я тоже стала чуть более улыбчивой, стала более позитивно смотреть на свою жизнь и на окружающий меня мир.
Читать далее
30 понравилось
0
128