Цитаты из книги Похититель теней

Зустрівши Клеа, я зрозумів, що тепер усе буде інакше. Коли я прийду в перший день на заняття, однокласники аж позеленіють із заздрощів, коли дізнаються, що я заприятелював із глухонімою дівчинкою. Уявляю, як це не сподобається Елізабет.
Клеа малює слова в повітрі: це така атмосферна поезія. Елізабет і мізинця її не варта. Тато казав мені, що ніколи не слід порівнювати людей, вони всі різні, головне, відшукати ту різницю, яка тобі найбільше підходить. Клеа була моєю різницею.

Радість від вручення грамот вінчає завершення навчального року.
Цілих два місяці я не бачитиму, як Маркес і Елізабет вуркочуть, мов бовдури, під каштаном у дворі. Це називається літо, і це найкраща пора року.

— Знаєш, — додав він, коли я вже йшов, — з Елізабет, може, не все ще втрачено. Ще все може бути, треба зачекати. Треба просто зустрітися в потрібний час у потрібному місці.

Гадаю, що кохання — штука сумна й чудова.

З настанням весни відбуваються дивні речі. Деякі дівчатка змінюють зачіски. Досі я цього не помічав, але, побачивши Елізабет, нарешті усвідомив.
Вона розпустила свій «кінський хвіст», і її волосся тепер вільно спадало на плечі. Від цього вона стала ще вродливіша, а я, сам не знаю чого, ще сумніший.

Дорослі завжди кажуть, що дитиною бути чудово, але запевняю вас, що бувають такі дні, як минула субота, коли дитиною бути просто нестерпно.

Можливо, і я колись одружуся з Елізабет, якщо вона погодиться, тільки треба підрости на кілька сантиметрів, скажімо, десь на тридцять.

Роздивляючи їх, я міркував, що сталося, куди поділося все те кохання. Куди воно могло піти? Кохання, як тінь, — хтось наступить — і забере з собою. Можливо, коханню вадить надлишок світла, а може, навпаки, без світла тінь кохання тьмяніє і, зрештою, зникає.

Дурную привычку приобрести легко, зато избавиться от неё ох как трудно.

С ума сойти, сколько животных обречены на бегство и вымирание только потому, что люди любят деньги до потери разума!

Завтра, вот увидишь, боль отступит, а послезавтра ты и думать о ней забудешь, поверь мне, от любовных горестей больно только в первые дни, время все худо-бедно лечит.

Я ждала тебя четыре лета, ты не сдержал обещания, так и не приехал.

Зачем ты вообще впустил меня в свою жизнь, если я в ней всего лишь гостья?

Я была не той дочерью, о которой мечтал мой отец, впрочем, он все равно хотел сына

В общем, среди всего этого домашнего хлама я чувствовала себя как будто в другом мире и знал, что этот мир словно специально создан для меня.

в маленьких провинциальных городках все всё про всех знают: ни одной сплетни не упустят люди, жадные до чужой беды.

— Ніхто нічого ніколи не може втратити заздалегідь.
— І в хмарні дні бувають у небі прояснення.
— Часточка тебе залишається з тим, хто йде.
— Море не старіє.
— Ніколи не треба порівнювати людей, вони всі різні, головне, відшукати ту різницю, яка тобі найбільше підходить.
— Ти не зобов'язаний лікувати недуги всіх, кого зустрічаєш у житті.

Встреча двоих - это иногда ещё и вопрос времени. Найти друг друга надо в подходящий момент.

Один на скамейке, я перечитал письмо. Возможно, строки, в которых мама написала мне о своем самом заветном желании – чтобы я вырос настоящим человеком, нашел профессию по душе и был счастлив, и добавила, что, каков бы ни был мой выбор в жизни, если я люблю и любим, значит, сбылись все надежды, которые она на меня возлагала, – да, возможно, именно эти строки и меня освободили.

мать очень просто устроена, она всегда думает о своих детях; с первой минуты, когда открываются ваши глазки, вы занимаете все наши мысли.