Цитаты из книги Море для шульги

Але память болю важить більше за сам біль.

"Ілюзії тривають доти, доки ти сам не хочеш покидати ілюзій. Або доти, доки ти не маєш альтернативи певній ілюзії"

"Якщо любов двох людей все життя триває у вигляді маленької любовної інтрижки - це велика любов".

"Своя ілюзія - єдиний варіант втечі від ілюзій, які насаджують ззовні"

Спробую це море на рівень моря в собі.

...Реальність відбувається в твоїй голові! Тому якщо тобі в Києві грьобано, то і на хуторі буде не менш паскудно, ясно?

* Я втратив лік годинам і датам. Без дат жити чесніше. Адже в спогадах про події чи відчуття нема дат. Їм не місце в нашій голові. Там місце образам і настроям. І, за певних обставин, - голоду.

"Музика творить не менше нас, але вже після того, як ми творимо її. І, як правило, вона переростає свого творця, вона величніша за талант людини"

А наше з нею кохання, в принципі, як буває майже завжди, виявилося ілюзією.

...але в коханні навіть бруд набуває ознак святості.

Спільне валяння дурника з коханою людиною тотожне спільним походам у гори - і так, і так з'являється можливість переконатися в довірливості людини, у відчутті підтримки, у відданості, у наближенні спільного знаменника. Або не переконатися.

Любов - любов'ю, а валяти дурника теж треба вміти. Валяти дурника у коханні - одна з величних ознак довіри один до одного. Якщо ти валяєш дурника настільки, що при будь-кому іншому тобі було соромно за той чи інший твій вчинок, але з цією людиною ви просто валяєтесь зо сміху від певних зроблених дурниць, то значить - це довіра. І це - спільна таємниця. А любов роблять спільні, з захопленими очима, таємниці.

На всіх дверях написано "не притулятися". Чомусь ніде не написано "не штовхатися".

Тут, в Україні, якщо тебе штовхнули в метро, то не те, що не вибачаються, чи хоча б проігнорують, - обматюкають.