Удивительные приключения в лесной школе: Солнце среди ночи. Приключения в Паутинии

(Укр.)_По-справжньому талановиті дитячі письменники мене захоплюють навіть більше, ніж письменники дорослі. Щоб писати так, щоб було цікаво дитині, напевно, треба цією дитиною залишатися, хоча б на якусь частину свого Я. Як і раніше вміти захоплюватися маленькими і буденними і в той же час чудовими і дивними речами, з невичерпною цікавістю і оптимізмом дивитися на світ, відважно кидатися на допомогу друзям і бути поблажливим до недругів.
Книгами Нестайко я зачитувалася ще у своєму дитинстві, тепер із задоволенням читаємо їх разом з онуком. А саме ця серія - проста ідеальна для молодшого шкільного віку. Перші дні в школі, все лякаюче незвично, незнайоме і часто незрозуміло. Але ось у тебе з'являється друг, такий же боягуз як і ти, і виявляється, що разом боятися вже не так страшно. А попереду багато-багато пригод: забавних і веселих, чарівних і небезпечних. Але якщо поруч вірна лапа друга, то навіть зі складних ситуацій завжди знаходиться чудовий вихід.
Єдиний є у мене камінчик в город Автора. Але до речі, відразу скажу, що цим грішить не тільки Нестайко, а багато дитячих письменників. Якщо з героями трапляється щось дуже небезпечне або навіть просто погане, вони завжди вирішують, що дорослим цього ні в якому разі не можна розповідати. Вони, мовляв, або не зрозуміють, або зрозуміють не так. Книжкові герої то, звичайно, чудово знаходять вихід з нестандартних ситуацій, а от у реальному житті дуже багатьох трагедій можна було б уникнути, якби поруч опинився розуміючий і чуйний дорослий. А може вся проблема якраз в тому, що розуміючих та чуйних серед нас не так вже й багато?
І окремий бонус - за оформлення книги. Воно пречудове !!!

(Рус.) По-настоящему талантливые детские писатели меня восхищают даже больше, чем писатели взрослые. Чтобы писать так, чтобы было интересно ребенку, наверное, надо этим ребенком оставаться, хотя бы на какую-то часть. По-прежнему уметь восторгаться маленьким и обыденным и в то же время восхитительным и удивительным вещам, с неиссякаемым любопытством и оптимизмом смотреть на мир, отважно бросаться на помощь друзьям и быть снисходительным к недругам.
Книгами Нестайко я зачитывалась ещё в своем детстве, теперь с удовольствием читаем их вместе с внуком. А именно эта серия – проста идеальна для младшего школьного возраста. Первые дни в школе, все пугающе непривычно, незнакомо и зачастую непонятно. Но вот у тебя появляется друг, такой же боягуз как и ты, и оказывается, что вместе бояться уже не так страшно. А впереди много-много приключений: забавных и веселых, волшебных и опасных. Но если рядом верная лапа друга, то даже из сложных ситуаций всегда находится замечательный выход.
Единственный есть у меня камушек в огород Автора. Но кстати, сразу оговорюсь, что этим грешит не только Нестайко, а многие детские писатели. Если с героями случается что-то очень опасное или даже просто плохое, они всегда решают, что взрослым этого ни в коем случае нельзя рассказывать. Они, дескать, и не поймут или поймут не так. Книжные герои то, конечно, великолепно находят выход из нестандартных ситуаций, а вот в реальной жизни очень многих трагедий можно было бы избежать, если бы рядом оказался понимающий и слышащий взрослый. А может быть вся проблема в том, что понимающих и слышащих среди нас не так уж и много?
И отдельный бонус – за оформление книги. Оно великолепно!!!

• Ой, мамочка, к нам во двор хулиганы забежали!

Серия книг с удивительной атмосферой доброты, юмора, житейской мудрости, детской искренности и непосредственности. В придумывании невероятных приключений авторская фантазия просто не знает границ.
Веселые приключения зайчика, ежика, и их одноклассников, учеников специализированной лесной школы с медвежьим языком преподавания просто завораживают малышей. Поучительные истории способствуют формированию у детей положительных качеств. А яркие запоминающиеся иллюстрации только подогревают интерес к чтению таких занимательных приключений.

Знову чудовий вибір і чудова книга.
У лісі відкривається спеціалізована музична школа з ведмежою мовою викладання. І відразу ж усі лісові батьки, відчуваючи настільки зараз важливе вивчення іноземних мов, кинулися писати заяви на прийняття до школи. Директором у школі є Бурмило Михайлович Ведмідь, суворий дядько, до речі. Одними з найперших, що прийшли до школи є два боягузи - Кося Вухань і Колько Колючка. Звірятка стають друзями і головними героями книги.
У школі на малих школяриків чекає цікавий набір предметів - є і лісографія, і лісознавство, і, звісно ж, математика, і ведмежа мова, і сольфеджіо (школа ж музична) та ін.
Особливо хочеться відмітити імена лісових мешканців - дуже смішні і запам'ятовувальні імена. Найдужче моїй малечі сподобалися Раїска Мняу, Пантера Ягуарівна та Макак Макакович, а мені - шакал Бацила.
Ілюстрації до книги можуть бути самостійною книгою, наскільки вони самобутні.

Отменная детская книга! И не из тех сладких книг, что читаешь ребенку сквозь зубы и терпишь, "раз ему так нравится", а с большим удовольствием и сама погружаешься в мир лесной школы. Очень правильные, но не назидательные истории о всегда актуальной борьбе со страхами, слабостью и ленью!

Не приукрашенные и очень жизненные ситуации: у кого-то из детей есть бабушка, не чающая души во внуке и балующая его до изнеможения, у кого-то отец может и побить, у кого-то детьми занимается дедушка, потому что родители вечно заняты, а у кого-то родители в разводе... (Помню, как я однажды раскрыла какую-то детскую книгу и прочитав первую фразу: "у каждого малыша есть любящая мама", сразу захлопнула это слащавое произведение. Ведь подарить книгу девочке из детского дома я уже не могла...) А здесь всё очень продумано. Чего стОят одни имена - их так много, но они очень легко запоминаются. И хотя "Лесная школа" написана для школьников, двухлетний ребенок с восторгом слушает эту сказку уже который вечер и подсказывает мне: "Колька - это ёжик! Он же колется! А Коська - заяц, Косой!" А козочка Мемешкина! А Кабанюк! А Боря Сук?! И актуальные детские страхи, и способы борьбы с ними... Такое впечатление, что книгу писал Заслуженный Педагог!)

Да, и кстати, родители самых скверных учеников никогда не приходят на родительские собрания = это тоже правда жизни!))))

В общем, резюмирую: читать непременно! Всем - от 2 лет и до неприличного возраста!)

   Чудова дитяча книжка, з прекрасними яскравими ілюстраціями. Повчальна, весела. Складається з двох частин: "Сонце серед ночі" и "Пригоди в Павутинії".
   У першій розповідається про відкриття Лісової школи, як учні знайомилися один з одним, як згодом вони почали дружити. А також про пастку, у яку потрапив невгамовний Вовченко, та як однокласники його рятували.
   У другій пригоди більш казкові, із дивами. До школи вступає нова дівчинка - Хрюша Кабанюк. І майже одразу починають зникати учні. Ніхто не знає, де вони поділися та як їх рятувати... Але на те, звичайно, і є друзі!
   Всеволод Нестайко, безсумнівно, вийнятковий автор! Я багато разів перечитувала його "Тореадорів з Васюківки", кожного разу із захопленням. Ця книжка - для меншого віку, але не менш захоплива та цікава!

Основная претензия к этим коротеньким повестям - МНЕ было не слишком интересно их читать. Почему-то казалось, что и для детей они уже чересур простые. Но нет, им искренне понравились приключения Коськи и Кольки. События развиваются в Лесной школе, которая как не сложно догадаться, очень похожа на обычную - те же волнения, те же проблемы. Видимо это и подкупило мою парочку. Вовка кусается, Ритка царапается, появляется новенькая... Конечно же не обходится и без необычных событий. То Вовка перестает ходить в школу, то всех охватывает неодолимая лень.

Я все же больше люблю произведения, способные заинтересовать и меня, поэтому малодушно умолчала о продолжении. Несмотря на это, книга очевидно хороша для дошколят и младших школьников, события как раз вокруг поступления и первого года обучения.

Чудесный сборник сказок Всеволода Нестайко. С удовольствием вспомнила все истории. В детстве эти чудесные истории мне читала мама перед сном. Я еще в школу не ходила. В воспоминаниях осталось какое-то волшебство, дружные лесные зверюшки их школа, забияки и злодеи. Помню, что тогда мне больше всего понравилось "Приключения в Паутинии". Так загадочно было слушать обо всем этом злом царстве в Паутинии. Автор очень здорово придумал дать всем ученикам имена и фамилии, подходящие к их звериному статусу). А учителям, кроме имен, распределил и уроки в лесной школе в соответствии с их звериными способностями. Для ребенка это все очень интересно. Все зверюшки, учителя и школа кажутся совсем реальными. Все истории очень поучительные - ставят в пример дружбу, взаимопомощь, старания в учебе, смекалку, смелость. Это самая любимая сказка моего малышовского детства. Еще одну помню - "Муфта, Полботинка и Моховая Борода" эстонского писателя Эно Рауд. У Нестайко все произведения для детей замечательные . Перечитала, если не все, то почти все.

Книга очень интересная, особенно вторая часть - "Приключения в Паутинии". Она рассказывает о дружбе, взаимовыручке и как перестать быть ленивым. Эта книга помогла мне посмотреть на себя со стороны. Я иногда ленюсь, а теперь я понимаю, что так можно пропустить много интересного в жизни. Самое важное, что Коська и Колька с помощью игрунка победили Лодырилу и спасли весь класс.

Первая часть знакомит нас со всеми героями, а Колька с Коськой из трусишек становятся храбрыми и более самостоятельными, потому что они спасли Вовку от шакала Бациллы. Мама считает, что правильнее было бы рассказать взрослым, потому что им грозила реальная опасность. А я считаю, что они поступили правильно, иначе они бы так и остались трусишками.

„Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії” – перша книга з серії „Дивовижні пригоди в лісовій школі” нашого улюбленого дитячого письменника Всеволода Нестайка. Ми з дітьми вже читали декілька казкових повістей цього автора і всі вони нам дуже сподобалися. Але, на мою думку, ця книга – найкраща, найцікавіша та найдобріша з усіх прочитаних нами творів Нестайка!
Головні герої – зайчик Кося Вухань і їжачок Колько Колючка. Ці маленькі звірятка спочатку навіть тіні власної боялися, але з часом стали хоробрими героями, яким під силу поборотися зі справжнім бандитом і врятувати товариша. Не дуже сміливі дітки можуть пізнати себе в цих персонажах, поспівчувати їм у їхніх скрутах, від усієї душі порадіти звірятковим перемогам і поступово почати вірити в себе і в свої сили. Навіть зарядка може стати не набридливим обов’язком, а перевіреним засобом набратися сил для того, щоб успішно протистояти хуліганам і драчунам, які є в кожному класі.
Лісова школа із учнями-звірятами – вдала модель звичайної школи, в якій вчаться наші діти. Шкільні будні зображені в усій красі: тут тобі і цікаві знання і суворі вимоги, і ласкаві і крикливі вчителі, справжня дружба і перші конфлікти... Ненав’язливо так автор вчить дітей, як вижити в школі, як стати успішним, дружелюбним, хоробрим.
І дітям, і дорослим цікаво читати про дивовижні пригоди звірят-дитинчат, подобається роздивлятися яскраві малюнки, які є на кожному розвороті, хочеться дізнатися, що ще цікавого трапиться з улюбленими героями книги. До речі, ще тільки почавши першу книгу, купили вже й другу. Ну дуже вже захоплююче!