Зеленая миля

Джон Коффи - как напиток, только пишется по-другому.

Здешние присяжные не придерживаются всех этих психологических бредней о том, что люди, с которыми плохо обращались в детстве, просто не могут себя контролировать. Они верят в то, что люди всегда за себя отвечают.

И все они - и чёрные, и белые - думают, что на новом месте им будет лучше.

Все было кончено. Мы в очередной раз успешно справились с разрушением того, что не можем создать.

То, чему учат родители в детстве, остаётся надолго, как бы глупо это ни было.

Вот где настоящий цирк, подумал я, закрывая глаза. Настоящий цирк здесь, я мы — группа дрессированных мышей.

Я ответил, что нет, но пути Господни неисповедимы, в каждом из нас заложено добро и зло, но не наше дело задаваться вопросом почему, и так далее, и так далее.

Час забирає все, хочеш ти цього чи ні, час усе відносить геть, і зрештою залишається тільки темрява.

Іноді краще наполегливо йти вперед, хай навіть розум і тіло несамовито протестують. Часом це єдиний спосіб дійти до кінця.

паніка може бути збіса добрим мотиватором

Підлість — як наркотик, до якого швидко звикаєш

Посмішка. Зневага. А може, навіть ненависть. За що? Я не знав. Іноді немає жодного «за що». Оце найстрашніше.

добро ніколи не лишається безкарним

Коли знаєш,чого потребує людина, то знаєш і саму цю людину

Ти їдеш собі, у вус не дмеш, усе йде за планом; тут ти робиш одну-єдину помилку — і бац, на тебе валиться небо

Наглядач, який кричить на в’язня, — це наглядач, який втратив над собою контроль.

В кожній людині є череп, і, кажу вам, життя кожної людини теж має свій череп. Вони побачили його того дня, ті чоловіки, — побачили те, що часом шкіриться за усмішкою.