Чудова ілюстрація-підтвердження, що чоловікам потрібно тільки одне :) Грати, грати, і знову грати. Без зупину і розбору. Дівчина важлива лиш як об'єкт. І хоч автор божиться, що це все сталося через дружину, яка його покинула, щось не віриться. Мовляв, вона завжди його підозрювала, то ж треба колись починати. Але варто почитати хоч би Груші в тісті (на хвилі захоплення від яких я і взялася за цю книгу), які теж автобіографічні, як починаєш сумніватися. Проте не варто думати, що книга лише про секс і вільне життя холостяка. По-перше, життя це досить веселе і несумне. Коли, приміром, автор починає поряд з однією дівчиною згадувати, що він казав іншим двом, аби не переплутати, або як знайомиться з батьками, які свято вірять в його «чесні» наміри і намагаються навернути на праведний шлях, бо ж він пише про грання, а Україна, Україна!! Вона ж завжди сумно-трагічна і нещасна. Тому він не патріот. Але вони його пробачають і приймуть до себе. По-друге, на фоні постійного грання тут все ж таки є сюжет) Автор отримує листа від молодої шанувальниці, вони переписуються, але от при зустрічі вона пропонує йому… самогубство. Психічний розлад? Юнацький максималізм? Сарказм? Відповідь аж у кінці книжки, але вона варта того, аби до неї дістатися. І по-третє, хай грання і про грання тут ледве чи не на кожній сторінці, проте його хочеться читати. Нічого низького, брудного, вульгарного немає і близько. І вся книга — то легка і весела мова. За що я і люблю Винничука. :)
22 понравилось
