Український цікавий і навіть кумедний комікс про козаків. Звучить незвично, чи не так?) А однак “Даогопак” претендує саме на таке звання, і це йому більш-менш вдається.
Комікс, або як його називають автори — графічний роман, був презентований ще минулої осені на Книжковому Арсеналі і навіть отримав нагороду “Книга року”. І як на мене, цілком заслужено.
Сюжет, а вірніше, поки лише його перша частина “Анталійська гастроль”, простий, але цікавий: троє козаків, один із яких — молодий і зелений безвусий, зате красень, вирушають до столиці Османської імперії визволяти своїх. З ними, звісно, трапляється купа пригод, на те вони і козаки. А тим часом у Османського принца з’являється незвичайний охоронець — дівчина-ніндзя, яку імператор подарував султану, а по правді просто здихався, бо почав побоюватися. (Дівчата, вони такі, у них і сковорідки — потужна зброя.) Що буде далі, здогадатися нескладно, хоча хто зна, раптом у наступних частинах таки буде якийсь хід конем?)
https://tisk.org.ua/wp-content/uploads/2012/10/comics21.jpg"> Про якість малюнків і самого видання й говорити годі, все це дійсно на висоті. Сцени промальовані з чудовою детальністю, яскраві кольори, зрозуміле викладення. А ще на них дійсно приємно дивитися. Ось це, наприклад, козак Олесь, він же головний герой. Як на мене, його виглядом все сказано))
Але от що мене майже підкупило (майже, бо я поки так і не купила книгу), так це гумор, саме такий, як і має бути. Перш за все, у сюжеті, невеликими, зате дотепними вкрапленнями. Наприклад, трійця козаків прямує в Туреччину не на чайках, а у вигляді мандрівної театральної групи “з фокусами і трюками”, з художнім керівником, описом реквізиту і тд і тп. Діалоги теж недалеко втекли, і часом там проскакують доволі таки смішні жарти. Але найкраще це вдалося в героях. Приміром, один із козаків — Тарас Пересічеволя на прізвисько “Лінивий” — отримав своє прізвисько за неодноразове “Та мені шось ліниво” у відповідь на будь-яке прохання козаків. Або ассасіни Хассан і Ахмет, які “постійно курять кальян і ведуть безперервні філософські диспути. Володіють отруйними та вибуховими речовинами. Мріяти їм заважають брудна робота і шкідливі умови життя. Розуміння істини змінюється у них по 3 рази на день, одночасно з появою галюцинацій. Іноді вирікають дійсно цікаві думки, але швидко їх забувають.” Але мої фаворити — це гусак Гусяр ІІ, який впевнений, що він шляхетного роду, постійно вставляє іноземні словечки і дуууже самозакоханий, і кабан Окіст, який весь розтатуйований і постійно бреше. Їхні суперечки, виступи разом під виглядом “летючої тварини” — найкраще в книзі, як на мене)
А тепер про горіхи, вірніш, про те, чому на них мало б дістатися видавцям і авторам. Хоч у вихідних даних і сказано, що у них був коректор, але ним там і не пахне. Дрібні огріхи, як от пропущені коми, опечатки і тп, ще можна забути, але допустити, що “Гусяр ІІ” може писатися як “Гусяр ІІ-й”, а тим паче “золота клітина” замість “золотої клітки” — понад мої сили. Я й прочитала книгу тишком-нишком у книгарні, бо все не могла визначитися, чи варта вона своєї завищеної, на мою думку, ціни, а тепер стала сумніватися ще більше) Тому що крім цього книга дійсно хороша, цікава і кумедна. Саме така, яким і повинен бути якісний український продукт. Якщо її ще трішки допилити, звісно)
До речі, у 1-ї частини був доволі непоганий трейлер — ТИЦЬ. Обіцяли презентувати 2-у частину на ІІІ Книжковому Арсеналі, який розпочнеться вже буквально за кілька днів. Погортаємо і будемо думати ще більше) А наразі — все :)
https://litakcent.com/wp-content/uploads/2012/11/dao1.jpg">
UPD. Вичитала всю програму КА — жодного слова про "Даогопак". Хм...
13 понравилось
