Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

СПОЙЛЕРЫ Очень странная книга. Из плюсов - хороший, богатый язык и интересная история с проклятием, сюжетные линии сплетаются в солидный такой тугой клубок и довольно интересно наблюдать за тем, как же это все в итоге распутается. Но! Такой неприятной главной героини я не встречала ни в одной детской книге. Вроде бы девочка из хорошей семьи, с нормальным воспитанием. При этом в голове у нее полная каша и все мечты Софийки устремлены к красавцу-однокласснику, который: а) курит (О, как красиво и мужественно!), б) приторговывает в кустах краденым (Ох, какой практичный!), в) разговаривает как уркаган и ни в грош не ставит нашу главную героиню (Ему простительно!). Еще у девочки есть друг Сашка, который вроде и верный, и хороший, да вот незадача... Лицом не вышел и вообще беднота босяцкая. Сколько бы несчастный парень не доказывал свою преданность, Софийке хоть бы хны, она товарища и в воровстве заподозрить готова, и ходить рядом с ним стесняется (зато стоит красавцу, а именно он совершил акт кражи, заявить: "Ну че, бейба, эт я украл, а че, незя? Вот, мороженку возьми и уймись", так София млеет и прощает). Наблюдать за этим всем просто морально тяжело, никакие фэнтези-приключения не спасают. Наверное, автор хотела создать героиню, которая приближена к реальности? Получилось как-то странновато. Я честно терпела и надеялась на "эпическое прозрение" в концовке. И да, частично оно случилось, но как?.. Волшебный шкаф, всю книгу служивший Софийке дверью в прошлое, на этот раз показал ей будущее. В котором она успела рассмотреть обоих кандидатов, прикинуть, что Сашка-то и похорошел знатно, и бизнес держит, можно забирать. Почему она сама не могла дойти до простой мысли о том, что держаться надо хороших людей, а не заглядываться на всяких гадких красавчиков? Непонятно. Наверное, через какое-то время возьмусь за продолжение, очень уж интересно узнать о том, как София будет драться с соперницей, а потом и вовсе влюбится в мужа своей тетки (?.. О___О), как гласят аннотации, а всех героев знатно макнут в грязь лицом, о чем сообщают рецензии. Пока ощущение, что в грязь лицом макнули меня.

У профілі автора написано, що книга входить в обов'язкову шкільну програму з української літератури. Не знаю, не знаю ... Не зустрічала. Ну, та нехай. Софійка закінчує шостий клас і мріє про принца, але в житті, на жаль, все складається не так як у казках. Принц живе своїм, не зовсім благородним життям, і не звертає на дівчинку ніякої уваги, він, бачте, купує морозиво красуні Іринці. А русалонька ж його від родового прокляття позбавити намагається. До того ж під новою квартирою Софійки, поверхом нижче, явно оселилася якась нечисть, так і пустує в повний місяць да в нічні грози, так і заходиться реготом да стуком. А тут ще й тітонька Сніжана зібралася заміж та обов'язково в бабусиному кораловому намисті, яке Софійка втратити примудрилася. Та й друг Сашко себе до шанувальників Софійчиних записав, смішний такий, наївний... Як ви думаєте, що необхідно для того, щоб відправитися в минуле і змінити хід сімейної історії? Вірно. Лише бабусина чарівна шафа (кор-р-ралі) і старі фотографії. Історична частина в книзі прописана дуже вдало, зовсім не по-дитячому, вона змушує задуматися, а десь і жахнутися. Софійці належить побачити несправедливість, ворожбу, відлуння війни, бідність, навіть страшну смерть. Їй належить самій зробити висновки і вирішити де ж все-таки сходиться небо із землею, і в який момент вона має право втрутитися в хід історії. Перша книга про пригоди звичайної дівчинки Софійки мене зачарувала, настільки приємним вийшло занурення у світ, створений письменницею. Сподобалась красива українська мова, чудові ілюстрації, відсутність Мері Сьюшних персонажів, глибокий посил у, здавалося б, казкової історії, герої, яких не відрізниш від дівчат та хлопців з реального життя. Я із задоволенням продовжу читання цього циклу і, якщо донька в школі таки не проходила Марину Павленко, обов'язково порекомендую її книги в якості позакласного читання)))