Оксана Забужко - дивовижний для мене автор. Дивовижний - бо я безкінечно можу її слухати, вірші та проза в її виконанні набувають неабиякої сили та міці. Її художні твори - вир, який закручує та охоплює. А ось до публіцистики я, як то кажуть, не доросла.
Від «Мапи книг та людей» я чекала трохи іншого.
Вона прекрасна в плані мови - якщо Ви хочете читати сучасною багатою українською - Ви будете в захваті. Пані Оксана володіє словом, немов фокусниця, з її лексичного капелюшка виникають все нові і перлини, але водночас пробиратись цим розцяцькованим мереживом мені було важко.
В книзі дуже багато особистого, з самої глибини спогадів. Ще більше книг - ох, який список української літератури, знову ж таки до власного сорому, мені варто звідти виписати! Автор не тільки розповідає історії власних книжкових закоханостей та читань - вона докопується до суті, висуває теорії, опрацьовує титанічних розмірів матеріал, ссилається до першоджерел, листів...
Це шалена книга в плані вкладеної в неї роботи. Тому ще сумніше від свого несприйняття. Хочеться її занотувати, працювати з нею, як над нею працювала Забужко, читати ті самі книги, вірші, порівнювати враження.
Тому, я певно до неї повернусь з часом. Локально. І буду мати надію - ми здружимось з другого разу.
17 понравилось
