
Ваша оценкаРецензии
Virna_Grinderam21 июля 2016 г.Читать далееУвлекательное и запутанное произведение.
Впервые прочитано мной на русском языке. С уверенностью могу сказать, - шарм и обаяние почти не меняются.)
главная героиня устраивается на работу к некоему мсье Паскалю, в её обязанности входит вести увлекательные разговоры, наливать ему и его гостям вино, отвечать на некоторую корреспонденцию - вроде не пыльная работёнка, да? Так в чём подвох? Ведь всё совсем не так просто на самом деле. Немного лучше разобраться в сложившейся ситуации помогут гости мсье Паскаля, прогулки, размышления, ну и, естественно, тот самый амулет.
Книга мне очень понравилась. Опять таки, выписала целую кучу цитат, некоторые из них выложила здесь. Не перестаю восхищаться автором и его манерой изложения, увлечения читателя в водоворот событий и философичностью произведения.
Советую, читайте, если вам нравится творчество Ирэн Витальевны, если нравится лёгкий и не грузящий сюжет, если просто хочется прочитать небольшую книжечку в своё удовольствие. =)
22735
Coffee_limon11 мая 2014 г.Читать далее"Чтобы понять мир, достаточно одного Маркеса..."
Эта книга появилась под влиянием творчества Фаулза, Мадонны, Федерико Феллини, "Битлз", благодаря существованию Николы Тесла и жены Сальвадора Дали, а еще под впечатлением от небольшой книжицы "Дети пишут Богу". Зачем так много? Если хватило бы одного Маркеса... Зачем в 192 страницах размещать огромные куски чужих книг и тексты песен? Зачем терять то лучшее, что есть в самом авторе - индивидуальность? Ирэн Роздобудько не боится экспериментов. Это подкупает, но ...
Сама тема интересна. Философская мистификация о смысле жизни, о том, что мы всегда выражаем одной фразой - "Господи, почему я?". Стиль рваный - от Вербера до Фаулза с редкими прыжками в Роздобудько. А хотелось бы только ее...Мир маленький.
Он может уместиться в твоем кармане, если ты не будешь бояться быть с ним на "ты".20501
SaganFra18 июля 2013 г.Читать далееРоман написан в постмодернистской манере. Такой странный главный герой – этот месье Паскаль, который выстроил вокруг себя свой уникальный мир. Он населил этот мир своими героями – гостями. Среди них можно встретить и начинающего писателя Джона (Джон Фаулз), и начинающую певицу Веронику (Мадонна – настоящее имя которой Луиза Вероника Чикконе), и немного сумасшедшего физика Николя (Никола Тесла) и многих других. Они все вместе сошлись в гостях у месье Паскаля, преодолев временное пространство. В этот сплоченный придуманный мир попадает вполне реальная девушка по прозвищу Иголка.
Роман включает в себя элемент игры. Но не буду раскрывать все карты на руках у автора. Роздобудько взяла немного у Фаулза («Волхв») и у Гессе («Игра в бисер») и сделала такой микс под названием «Игра в Бога».
В целом, роман понравился.18328
Nat_Peres15 апреля 2010 г.Читать далееГероиня оказывется в доме месье Паскаля, она приехала сюда работать. Он называет ее Игла, то ли за острый язычок, то ли за характер с норовом. В ее обязанности входит наливать вино хозяину и гостям. Гости месье Паскаля довольно разные и неординарные люди, все они участвуют в игре: тянут стеклянный шарик, если шарик прозрачный - игрок продолжает оставаться в городе, если с вкраплением - он покидает город, а все игроки определяют его дальнейшую судьбу, хозяин же дома ставит точку в этом определении. Но может ли кто-то решить за нас, что для нас лучше?! Что нас осчастливит, а что приведет к отчаянию? Когда и где мы встретим свою любовь?! Все происходящее как-то иллюзорно... Интересная развязка.
8176
cahatarha7 января 2012 г.Читать далее3...2...1. Почалась гра. Ціна - твоє майбутнє.
Тільки від тебе залежить, чи повернешся ти до життя і яке воно буде.
Ти знаєш хто ти?
Ти зниєш що тобі потрібно?
Невже, ні? О, тоді ти саме там де потрібно.У кожного з нас є ворог - ми самі. І саме тому, інколи, нам потрібен ще хтось. Людини яка б підштовхнула нас до того, що ми хочем і безперечно можем самі.
«Щоб досягнути своєї мети, є одна важлива умова:
перестати боятися самого себе. Раз і назавжди сприйняти
себе як індивідуума й не піддаватися загальному психозу.
Треба мати сили йти проти течії. А щоб мати ці сили - перестати
боятись власних думок, що не збігаються з думками решти.
Мати сміливість встати і сказати. Часом це досить важко.
Невпевненність стримує цей рух: встати. Хвилювання здушує гортань:
сказати. Але зробивши це, ти, несподіванно побачиш - тебе слухають.
І не тільки! З тобою погоджуються, адже думали так само,
тільки не наважувались йти проти течії. І страх минає.»Гра закінчується, хтось виграв, хтось програв. Отож приходьте до тями любі гравці. Вас знову чекає життя)
P.S. Хороша книга. ЇЇ родзинка у тому, що ти не ромієш, чи події насправді трапляються з героями, чи це просто гра їхньої уяви.
7206
svmarua28 октября 2013 г.Читать далееОчень вовремя и кстати пришла ко мне эта книга. Я в ней буквально растворилась. Единственное сожаление - не смогла найти в нэте украинский вариант, а остановиться на пол пути и искать бумажный вариант, оторвавшись от книги, было выше моих сил. Красивый перевод Л.Денисенко, могу только представить на сколько красиво все звучит на родном языке.
Книга-поток мысли, поток бессознательного, легкий флер тайны, легкая загадка и оригинальная "отгадка". Нечто невсомое, не осязаемое, и похожее на сон или сказку.5248
mlle_kristine18 сентября 2009 г.вдалий опис гри нашої фантазії з нами. ця гра дуже далеко заходить, виходить за межі можливого і передбачуваного. у романі відбувається й інша гра, що називається "На вихід!". Гравець, що витягує скляну кульку з чорною трояндою, змушений покинути місто у пошуках кращої долі та нарешті втілити свої задуми. загалом, цікава "мандрівка"!4147
blue_blue_leo29 декабря 2011 г.Коли десь з рік тому один мій приятель ділився зі мною враженнями про твори Ірен Роздобудько, я думав він з мене кепкує - не може письменниця, інтерв'ю якої я читав, і яка здавалася цілком адекватною людиною, виявитись настільки "порожньою" в художній літературі... Як виявилося, він мав рацію.
Мені самому не до вподоби така категоричність щодо оцінок, але вчинити інакше в данному випадку не можу.2167
YuliyaBolkun8 марта 2016 г.Дуже сильні метафоричні зрівняння жінок: на кшталт того, що "...вона вміє говорити очима і слова тут зайві!"На мій погляд, альма-матер психологічного оповідання підтримки та якогось супровіду, як каже головна героїня: "Бувають такі дня, коли потрібно, щоб поруч хтось сидів і просто присутністю підтримав тебе".
1320
life__is__goodd26 июня 2014 г.Читать далееДля мене це чудовий постмодерністський твір який відкрив для мене Ірен Роздобутько як песьменицю.
Книга з досить несподіваним закінченням, і непередбачуваним як на мене сюжетом.
Роман насправді постмодерністський з долею іронії, що так приваблює мене в сучасній літературі. Він спонукає щось вирішувати, робити важливі кроки. Ох, якби я хотіла отимати цей Амулет Паскаля, що надає поштовх до дій.
Головна героїня - це молода дівчина що трохи філософськи - скептично дивиться на життя і їде хтозна куди на роботу до такого собі місьє Паскаля, з дивною умовою прийому, щоб розливати вино йому і його гостям. І навідміну від інших без всякої гри отримує Амулет, як символ поштовху до дій.
А можливо вона нікуди не їхала? І це все відбулось не в цій реальності?
І досить добре знаю, що таке — кінець... — вела вона далі. - Ти гадаєш, що це смерть?..
Кінець — це коли за кілька годин перед тобою, як у кіно проходить усе минуле життя. Проходить, крутиться перед очима, і ти розумієш, що все в ньому було не так! Ось це насправді страшно. Тому що ти все одно продовжуєш жити. Жити, бо надто жива і шалено любиш відчувати будь-які дотики, навіть порізи.1240