
Читай українське
Natali39419
- 408 книг
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
———————-
У ці важкі часи поезія рятує. Жаль тільки, що красу зараз нищать бомбардировками. Зрадливо, підло і підступно. Усе як є…

Не говори печальними очима(Ліна Костенко)
06.02.08, 23:07 Клуб української поезії костенко, очима
Передмова:
І неповторність кожної хвилини
шукає шлях від болю до перлини...
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
І всі вірші в цій книжці такі чудові і проникливі. Я обожнюю Ліну Костенко. Вона найвизначніша поетеса не тільки другої половини 20 століття, а й сучасності. Схиляюся перед її талантом і рекомендую всім читати цю чудову книжку.

Коли хочеться почитати гарної поезії ввечері, коли хочеться відчути красу слова, перейнятися якимись емоціями, раджу вам взяти до рук цю прекрасну книгу.
По-перше, надзвичайно приємне оформлення: тканинна обкладинка, закладка, позолота на літерах, маленький зручний формат. Книга вабить своєю ніжністю.
По-друге, надзвичайно тонкі поезії! Ліна Костенко вражає майстерністю свого слова! Кожна поезія тут - це маленьке прожите життя, часточка душі.
Читати Ліну Костенко завжди легко і приємно, вона вміє писати так, щоб затронути найтошні струни душі. Вона завжди була моєю улюбленою поетесою, і отримати в подарунок таку книжку було для мене справжнім щастям!

Розп'ято нас між заходом і сходом,
Що не орел - печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
Щоб він не дався знівечить себе!

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.











