
Добрі пісні про поганих дівчат
Дмитро Лазуткін
4,3
(14)
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Десь колись в одній зі своїх рецензій я писала, що для мене немає цікавої української поезії. Ох, яка я була неправа! Жахливо неправа і необ’єктивна!
І Іздрик - це не виключення із того мого попереднього правила, ні!
Ще є, як мінімум, Діма Лазуткін!
Ой, шановні, я розгублена, бо я просто в захопленні від його поезії...
Поділюся фактом: купила книгу, сіла читати вірші. Читаю... і звідкись береться інтонація в голові, і чоловічий голос так вкрадливо і задушевно читає мені ці ж рядки... Флешбек. Я вже чула цього вірша, у виконанні самого автора, колись на літчитаннях в рамках "Форуму Видавців". А якщо це відклалося в моїй пам’яті, то це не просто так.
Одним словом, через Діму Лазуткіна я привезла з фестивалю "Країна Мрій" книг більше, аніж з минулорічного "ФВ" у Львові)
Таке от до роздумів: як випадково виявляється, що з минулого ми витягуємо речі, які колись полюбимо)
В favourites. Однозначно.

Дмитро Лазуткін
4,3
(14)

Колись у моді були романтики, потім - мачо, потім - метросексуали. А Лазуткін вирішив це все у собі поєднати і для повного щастя писати вірші, що в результаті дало нам яскравого молодого поета. Настільки яскравого, що на його виступах ти розумієш: дівчата не чують, ЩО він читає, вони слухають ЯК він читає.
Погоджуюсь, що Лазуткіна все таки приємніше слухати, ніж просто читати. Його поезія тоді набуває особливого сенсу і настрою. Він пише про поганих і не дуже дівчат, про кохання і спільні ранки, про пустку за вікном і трохи про політику. Інколи надміру грубий і брутальний, однак завжди досить прямолінійний.
Однак я надаю перевагу читати його вряди-годи на Фейсбуці, ніж збирати колекцію книг. Особливо зараз, коли він пише на дуже актуальні і гострі теми.

Дмитро Лазуткін
4,3
(14)

«абрикоси і раптова паморозь
ніжність пахне всупереч новин
ніби щось збулося чи примарилось
ніби разом – зовсім не один
і метро куняє заспокійливо
і дніпро несеться у депо
цим таким рясним хорошим києвом
кращого напевно не було».

давайте говорити ні про що
бо всi ми вщент розвіяні вітрами
і равлики з-під наших підошов
щось тихо промовляють понад нами
і мить буденна клеїться до слів
і далі йде по вигорілій мові
і соняхи приваблюють жуків
і ніч згортає переливи крові
давайте обертатися навспак
давайте напинати ці вітрила...
нехай це буде виклик або знак
нехай це будуть – руки або крила

пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива
не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами
(чиїсь конспекти і зайві ревнощі)
твоя порядність така спокуслива
твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована
усе твоє — що я мушу вивчити
усе твоє — що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити — ти
(а раптом щось би тобі не личило —
то наведи вже курсив і видали)
твої симптоми твої діагнози
fаshion tv і серце Ісусове...
температура
високі градуси —
твоя порядність така спокуслива
нічна теорія східні практики
вино з гурзуфу вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода — найвищий поверх...
ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері —
ти божевільна ти некерована
і недочута і переслухана...
твоя відсутність — така заплутана
твоя присутність — така наповнена







