Ян Жижка, возмутивший Богемию ради поддержки заблуждений Уиклифа, высказал пожелание, чтобы у него после смерти была содрана кожа и чтобы эту кожу натянули на барабан, который будет созывать на битву с врагами; он полагал, что это поможет закрепить преимущества, достигнутые им в упорной борьбе.

Totus hic locus est contemnendus in nobis, non neglegendus in nostris.
«Мы должны относиться с презрением ко всем этим заботам, когда дело идет о нас, но не пренебрегать ими по отношению к нашим близким (лат.). — Августин. О граде божием, I, 12.»

Я дотримуюся тієї думки, що найдостойніша діяльність - це служити громаді і приносити користь багатьом.

Взагалі ж нічого в глупоті не дратує мене так, як те, що вона виявляє куди більше самовдоволення, ніж це з цілковитою підставою міг би робити розум.

Моє міркування про те чи те діло лише злегка зачіпає його, поверхово торкається на підставі першого враження. Що ж до головного й основного, то в цьому я звик покладатися на провидіння.

Протилежні моїм поглядам судження не ображають і не гнітять мене, а тільки збуджують і підстьобують мої розумові сили.

Виставивши напоказ і засудивши свої власні вади, я навчу когось опасатися їх

Наука, яка не змогла проникнути до нас у душу, зосталася на кінчику язика

Для всякого, хто вміє ґрунтовно промацати свої можливості і повною мірою використати їх, роздуми - могутній і повноцінний спосіб самопізнання.

Не слід раз і назавше приліплятися до своїх звичаїв і нахилів. Найголовніша із наших здібностей - це уміння пристосовуватися до найрозмаїтіших звичаїв. Неухильно притримуватися своєю охотою або через конечність одного й того самого способу життя - означає існувати, а не жити. Кращі душі - ті, в яких більше гнучкості і розмаїття.

Слід любити помірність саму по собі і з пошани до Бога, який нам заповідав її, слід любити чистоту.

Цінність душі полягає не в тому, щоб високо возноситися, а щоб бути статечною. Її велич розкривається не у великому, а в повсякденному.

Найкоротший шлях до здобуття слави - це робити по совісті те, що ми робимо задля слави

Кожному трапляється говорити недоречності; проте зле, коли їх висловлюють з розвагою

Філософія ніколи в моїх очах не має такого гарного терену, як тоді, коли бореться з нашою зарозумілістю та марнославством, коли щиро визнає свою неміч, нерішучість і своє невігластво

Є ще й інший рід гордощів: прибільшена думка про свою вагу. Це щось наче надмірна любов до себе, яка малює нас у наших очах іншими, ніж ми є насправді: подібно до того, як любовна жага наділяє красою та принадою предмет нашого зітхання, завдяки чому люди, зачаровані ним, керуючись оманливим і невиразним почуттям бачать того, кого кохають, іншим і досконалішим,ніж він є в житті

Хто порядний лише задля того, щоб про це знали і, знаючи, шанували його більше, хто доброчинець лише під умовою, що його цнота стане відомою, той не є мужем, від якого можна б сподіватися багато чого

Чеснота - річ надто марна і фривольна, якщо черпає свою снагу у славі

Ми горнемо і тулимо до себе якесь добро тим тісніше й цупкіше і дорожимо ним тим більше, чим не певніше воно видається і чим дужче ми боїмося його рішитися