Маска

Один із перших романів Володимира Лиса, виявляється, зовсім не такий, до яких я в нього звикла. Замість життєписа, сповіді героя, на які я очікувала, отримала детектив, справжню історичну авантюру, дія якої розгортається на території одразу кількох країн Європи у XVII-XVIII ст. Проте автор не довго випробовує читацьке терпіння й дуже скоро розкриває карти, розповідаючи про чоловіка, який ховається за масками аристократів, купців, шляхтичів та злочинців. Його історія - ось основа роману, проте рівень психологічної напруги, на який автор провокує читача, суттєво знижується, як на мене, "прогортуванням", фрагментарною згадкою про деякі події. А мені ж так хотілося дізнатися, що відчував сам Прокіп (назвемо його так). Бо за п’ятьома масками, за титулами й статками насправді ховається глибоко ображений чоловік, який би міг на все життя залишитися кріпаком, бути щасливим батьком і коханим чоловіком. Він-бо умів кохати й був коханим, хоч це й не завжди збігалося. Але доля (чи хтось/щось) вирішила інакше...

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Один из первых романов Владимира Лиса, оказывается, совсем не такой, к которым я у него привыкла. Вместо жизнеописания, исповеди героя, которых я ожидала, получила детектив, настоящую историческую авантюру, действие которой разворачивается на территории сразу нескольких стран Европы в XVII-XVIII вв. Однако автор не долго испытывает читательское терпение и очень скоро раскрывает карты, рассказывая о человеке, который скрывается за масками аристократов, купцов, дворян и преступников. Его история - вот основа романа, однако уровень психологического напряжения, на который автор провоцирует читателя, существенно снижается, мне кажется, из-за "пролистывания", лишь фрагментарного упоминания о некоторых событиях. А мне ведь так хотелось узнать, что чувствовал сам Прокоп (назовем его так). Поскольку за пятью масками, за титулами и состоянием на самом деле скрывается глубоко оскорбленный мужчина, который мог бы на всю жизнь остаться крепостным, быть счастливым отцом и любимым мужем. Он ведь умел любить и был любимым, хоть это и не всегда совпадало. Но судьба (или кто-то / что-то) решила иначе ...

Взявши в руки цю книгу я навіть не очікувала, що вона так мені сподобається. Неймовірно захоплюючий історичний детектив з цікавим сюжетом і зовсім неочікуваною розв’язкою. Неймовірно гарна мова твору, детально прописані образи та сюжети. Здається, не втрачена жодна подробиця. Від книги просто неможливо відірватися.
Як тонко автор зобразив образ Прокопа, такий собі український Зорро. Він розумний, сміливий, але, водночас не позбавлений самовпевненості, що потім його й привело до біди. І, не дивлячись на всю його показну жорстокість, серце його буле не закрите для почуттів.
Також вразив слідчий Слєпньов. Продиратися через хащі брехні до правди було зовсім не легко. Але він ризикував, щоб дізнатися правду, якою б вона не була. Та все ж і в нього було серце, яке іноді перемагало здоровий глузд.
До цього я любила творчість В.Лиса за «Століття Якова», але «Маска» - це ще одна книга, якою автор лише підтверджує своє звання «найтитулованішого з українських письменників». Це чи не найкращий твір сучасної української літератури.

Ще один майстерний роман від чудового сучасного українського письменника Володимира Лиса.
Історія неординарної людини, що мала не менш ніж п’ять масок, п’ять облич і п’ять вигаданих? ?? історій життя.
Трагедія незвичайної людини, що потрапила в пастку Долі, народившись кріпаком.
Драма втраченого та нерозділеного??? кохання в шаленому вихорі історичних подій.

Скажу чесно, після прочитаного роману «Століття Якова» скуповую всі книги Лиса, які тільки бачу.
І дуже шкодую, що твори Володимира Лиса не перекладаються російською мовою, бо з його творчістю варто познайомитися як можна ширшому колу читачів.

Скажу вiдверто, прочитавши рецензii на книгу i пам'ятаючи захват вiд "Столiття Якова", чекала вiд роману бiльшого.
Вiд колишнього крiпака Прокопа Марушка (здiбного i не по роках кмiтливого як каже сам автор) я чекала мабуть мужнiх дiй i хоча б якогось вiдчуття справедливостi, але отримала iсторiю натурального, безсердечного вбивцi, садиста (бо iншого слова i не пiдбереш - згадайте його вчинки по вiдношенню до коханих жiнок), який озлобився на свiт незрозумiло за що.
Скажете, що вiн став монстром через вчинок Гелени по вiдношенню до Яринки? Не вiрю. Якби вiн ту Яринку так кохав, то не грабувати i вбивати кинувся б, а залишився iз нею хворою i обездоленою. Тут до речi вилiз ще один ганж. Хто читав, пам'ятає, що Яринка була ув'язнена пiвроку i вийшовши на свiт Божий побачила Прокопа. Прокiп був такий вражений її передчасною сивиною, що аж не помiтив, як виявилось через сотню сторiнок, ii вагiтностi! I це на сьомому мiсяцi! Якась нiсенiтниця виходить, якщо чесно. Таке враження, що автор писав роман "на ходу" - вигадав якусь деталь, а тодi давай думати, як її прилаштувати у твiр нашвидкоруч. I таких нюансiв у творi вистачає.

Чекала бiльшого вiд детективної лiнiї. А вона вийшла слабувата, але оскiльки автор не претендував на детективний сюжет, то, можливо, це не дуже суттєво.

Хай там як, а для мене цей роман, мабуть, найбiльше лiтературне розчарування з часiв прочитання "Педагогiчної поеми" Макаренка.

Для тих же, хто хотiв би прочитати справдi глибоку iсторiю про поламану крiпосною системою долю людини i про боротьбу цiєї людини з цiєю системою, я раджу "Кармелюка" Михайла Старицького. А "Маска" особисто для мене - не твiр автора "Столiття Якова", бо в головi не вкладаеться як одна людина могла написати справдi гарну рiч i ось таку собi нiяку книжку.

Прошу вибачення у шанувальникiв автора, але ось такi думки в мене викликав роман. На колiр i смак як то кажуть

Володимир Лис, як завжди прекрасний. Книга написана прекрасно, дуже точні описи. складається враження. що читаючи, переносишся в часі. Частіше зустрічаються описи життя кріпаків того часу, події з їх точки зору, а тут все по іншому. Ми бачимо, як жила шляхта. аргументи через які вони здійснювали ті чи інші дії.. Дуже непросто тоді жилось простому народу.
Та, навіть, враховуючи все вище сказане аж ніяк не можу порівнювати Прокопа з Робін Гудом чи іншими визначними постатями. які намагались зробити життя кріпаків кращим. Він в першу чергу переживав лише за себе і головною його ціллю в житті була помста! А метиди її здобуття взагалі відійшли на другий план. Він майстерно грав життями, як багатих, так і бідних. Вбивав як одних так і інших. Може його і можна виправдати тим горем, яке довелось пережити в молодості, але не варто забувати наскільки розумним та гарним психологом був Прокіп, я думаю, він мав передбачити налідки своєї подвійної гри.
Свого часу мені дуже рекомендували прочитати "Золоте теля" як рекомендацію для ведення бізнесу, але на мою думку Остап Бендер профан на фоні"Маски"

Цей роман я читала досить довго, але не тому що він мені не сподобався, навпаки я не хотіла його дочитувати. Історія життя Прокопа, вразила мене настільки, що інколи я дивувалась його розуму, діям, жорстокості.
Декілька разів я бачила вислів, що за кожним чоловіком стоїть жінка. На мій погляд Прокопу з жінками не щастило, це і образило його проти всіх. Він став влаштовувати життя, щоб його не стратили, але при всьому при цьому, на мій погляд він шукав кохання. На-жаль воно до нього прийшло дуже пізно, тоді коли змінити багатьох речей було вже не можливо.
Сподобався мені ї детектив Слепньов, і хоча деяких його вчинків я не до кінця збагнула, скоріш за все не так я намагалась збагнути, але любов до того, що все повинно бути чесно, мене інколи бентежила.
Пані Ядвига вразила своїм коханням до чоловіка, бажанням іти на люді дії аби бути з ним.
Останнім часом я дуже полюбила читати українську літературу, завдяки сучасним українським книжкам, я все більше замислююсь про історію України, побут, відносини між чоловіками та жінками. Це моя перша книжка Володимира Лиса, сподіваюсь що попереду в мене буде багато відкриттів.

Ніколи б і не подумала що твір такого жанру зможе настільки мене зацікавити. Проте мова, якою написаний роман, сюжет і непередбачувані повороти в історії зробили своє. Я не любитель романів історичного змісту, але прочитавши рецензії до книги і після прочитаної книги Володимира Лиса "Соло для Соломії" (яка теж дуже сподобалась, зокрема, завдяки мові) вирішила спробувати. Так от, Прокіп Марушко - так і не знайшов себе. Шукаючи щастя по всьому світу лишився сам з муками своєї совісті. В якість частині роману відчула жалість до головного героя. По суті, він всього лише хотів щоб його полюбили, саме його - Прокопа, але люди яким він довіряв свої таємниці не були варті того. Людина яка шукала щастя. Він так і не знайшов його, адже для цього треба впершу чергу бути собою. Буду продовжувати знайомство з творчістю В.Лиса. Надзвичайні відчуття викликала "Маска".

Ця неймовірна книга стала для мене першою прочитаною у Володимира Лиса і щонайпевніше не останньою.
Вражаючий пригодницький роман про одного із найнебезпечніших злодіїв 18 ст. звісно особистість вигадана, але змальована надзвичайно реалістично. Історія життя, історія успіху та падіння. Як могла одна людина прожити стільки життів? Вигадати стільки афер та здійснити стільки злочинів? Не зважаючи на всі здобутки та перемоги у його житті не вистачало одного, вірніше однієї єдиної, яка б зрозуміла і полюбила.
Дуже цікаво було читати про пригоди, кохання, ненависть та зради на тлі історичних подій. Вразило те, (що для тих часів було характерно, але разом з тим ще страшніше) - що легше було вбити байстрюка, ніж визнати його своїм нащадком.
Ця книга стала для мене своєрідним відкриттяям нової української літератури, яка здатна зацікавити та заінтригувати не лише стражданнями.