Агов! — перебив його Гаршоу. — Припини! Я не знаю, що ти можеш, а що ні, — але точно не хочу, щоб ти це перевіряв.
Обличчя Людини з Марса стало нормальним.
— Я б ніколи не зробив цього. Для мене це було б неправильно — бо я людина.
— Але не для них?
— О, ні. Старійшини можуть ґрокнути це як красу. Не знаю. Мене вчили, як це робити, — але не за моїм бажанням. Джилл теж це може, — принаймні те, що їй вдалося сприйняти. Та вона ніколи цього не зробить: вона теж — людина, і це її планета. Сутність навчання, по-перше, у самоусвідомленні, а потім — у самоконтролі. До того часу, коли люди будуть фізично здатні знищити цю планету саме таким чином, замість використання таких брутальних речей, як атомні бомби, це стане неможливо: я з упевненістю ґрокаю, що у них не зможе виникнути таке бажання. І це знищує загрозу. Адже наші Старійшини не тиняються між людей так, як це відбувається на Марсі.