Цитаты из книги Торговиця

Навіть найстрашніше лихо минуще. І це минеться.

Але ж без краси не виживемо! Тоталітаризм намагається відсікти від народу душу: коли розітнеш бджолу, то вона якийсь час ще спиватиме нектар, але вже не злетить. Злетіти може тільки одухотворена красою нація, а бездушний тлум, навіть ситий, плазуватиме по землі...

Рідна земля стає насправді дорогою, коли її втрачаєш.

Не ждіть добра ні від Бога, ні від людей, знайдіть його в собі.

Голод тоді відчутний, хліба немає на столі.

А чому ж то у всіх нас націлений зір на зло, а добра не вміємо і не хочемо бачити, а тож то вони, ті свідки нашої долі, завше ходять у парі...

Не забувайте люди оглядатися назад, щоб дізнатися, в яких душах народжувалося те добро, що з жило і сяяло завжди над нашим вічним Містом…

Не було б чорного, не знав би, що таке біле, не було б Бога, не було б і диявола, не було б життя, не було б і смерті. Тільки так можна те життя збагнути.

Як за першої війни воював я на італійському фронті, то в костьолах таких пань бачив, що лишень цьом та й люлю! Довгі сукні землю коронками замітають, а в нас що? Прийде фіфа до церкви у такій короткій спідниці, що як вклякне, то, вибачайте, дупу видно, а ксьондз на те дивиться й ніц не каже...

Не годна-м терпіти тих, що ні з глови мови, ні з джупи перду...