Мальви. Орда

Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Він зображує події мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Автор розповідає про історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнаків і дівчинку, яких автор символічно називає мальвами. У романі «Орда» (1992) відтворені п...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,2

39 оценок

5
41%
4
44%
3
15%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 55Хотят прочитать 33

Рецензии

Аноним20 февраля 2012 г.
"Людина має одну матір або не має жодної" (с) Роман Іваничук

Як Ви вже, певно, помітили, я продовжую беззупинно читати. Цього разу мені до рук потрапив істричний роман Іваничука "Мальви" або ще відомий під назвою "Яничари". Взагалі не люблю читати твори такого жанру, але в блозі Цитринки вичитала, що книжка класна і варта уваги, тому взялась до читання.
Відразу зізнаюсь ставлення в мене було упереджене. Відкрила книжку, почитала перші два розділи і думаю "нуу зараз почнеться Історія України 5 - 11 клас..." І яким великим було моє здивування, коли я зрозуміла, що не можу відірватись від книжки. Незважаючи на складні турецько-татарські слова, читати було дуже легко, мова твору легка і плавна, не замусорена великою кількістю дат і описом битв. Автор зумів описати тогочасні історичні події так, що справді цікаво.
На тлі історії автор розповідаю про долю окремих людей, Марії з донькою Соломією (яку в неволі перейменували на Мальву), Стратона, Селіма, Аліма, поєднаних однією бідою: поневолення в чужому краю, з чужою релігією і чужими законами. Дехто з них змирився і підкорився, дехто страждав, але вірив у визволення. Дуже красиво в книзі описано любов. Ахмеда до Мальви, Мальви до Іслам-Гірея, матері до своїх дітей, а ще любов до рідного краю...
Читаючи щирі молитви Марії за Україною, за своїми синами, описи неосяжного українського неба, безкраїх степів, читаючи як Мальва зреклась віри і потоптала хрестик і про мужніх і відважних українських хлопців-козаків, я плакала. А ще в мене народилась величезна гордість, що я себе називаю українкою.
Як на мене "Мальви", то зовсім не історичний роман, то плач за Україною, її синами і доньками, їх тяжкою долею на чужині. Бо наші люди так, як ті жовті квітки мальви - гарні вродою, могли б бути щасливими на своїй землі, але знищені духовно і фізично на чужині. Я зараз говорю не тільки про наше історичне минуле...
Музика в тему: Еріка - Мальви
Читать далее
17
550
Аноним5 февраля 2016 г.
Мальвы, цветущие, высокие, яркие на плодородной почве и маленькие, скромные, незаметные, сухие в неподходящих условиях. Отсюда и название романа, как писал сам автор. Пленённые, увезённые с родины герои книги так похожи на эти цветы: угнетённые, не смеющие поднять голову, но расцветающие на родной земле и в борьбе за неё.
Мария, попавшая в турецкий плен, как и многие другие, не теряла надежды вернуться домой, найти и увезти на родину своих детей. Вот только долгие годы на чужбине не проходят даром, особенно если ты даже не помнишь шум родных полей, запах цветов у дома, тех самых мальв... И ласковое прозвище "турчаночка" становится правдой, и дочка уже говорит по-турецки и не понимает, что за песню на незнакомом языке так часто напевает её мама.
Что теперь считать своим домом, своей родиной? Землю, которая так далеко, но иногда зовёт, чуть слышно, прорезая однажды вечерние сумерки казацкой песней. Или землю под ногами, сухую, неприветливую, но вырастившую тебя и с которой ты уже сроднился? И на которой живет народ, так и не принявший тебя, гяура, неверного и совсем не свободного, хоть и освобождённого.
Непростой вопрос поднимает Иванычук и не каждый сможет сразу на него ответить. И вряд ли на него есть однозначный ответ.
Читать далее
13
1,2K
Аноним21 февраля 2013 г.
Роман "Мальви" або в іншій інтерпретації - "Яничари" - це протяжний плач за духовним і фізичним поневоленням, за понівечений вінець національної пам'яті і генетичної любові до рідного, це книга про страшну історію нашої держави, про людей, які загубилися в сухих, розпечених степах безпорадності, викликаної хронологією історичного буття.
Увесь подієвий наратив нагадує ліричне, тужливе голосіння у прозі. Вже з перших сторінок відчувається передбачений сумний кінець. Під час читання хочеться опинитися в безстінному степу, вдихнути на повні груди повітря кримських гір, пригорнути нещасну Марію і помолитись разом з нею за те далеке і водночас близьке, рідне і разом з тим чуже.
Роман, незважаючи на трагічність зображення дійсності, ідейно світлий і життєствердний. Суть пошуку - в знаходженні, суть боротьби - в перемозі, суть любові - в чистоті людських почувань і дій.
Книга-стогін, книга-правда, книга-віра у людину.
З недоліків особисто для мене була розгалужена канва хансько-турецької дійсності. Для мене, людини неісторичного складу розуму, було головне не детальне змалювання політичних перепетій, а ілюстрації почуттів і видозмін психічної настроєвості.
На останок скажу, що роман вартий прочитання чи хоча б ознайомлення, бо саме такі книги формують історичну свідомість і розуміння національної ідеї.
Терпимості вам у читанні!
Читать далее
10
598

Все рецензии

Цитаты

Аноним23 марта 2018 г.
Ще й досі право велить судити злочинця за смерть однієї людини, та ніхто не карає винуватих у вбивстві цілого народу!
1
734
Аноним21 марта 2018 г.
Гріх твориться за мить, усвідомлення гріха триває вічно.
1
700
Аноним21 марта 2018 г.
У сучасності ми пристосовуємося до обставин, щоб вижити і мати змогу передати свій досвід у майбутнє. Виживаємо ми не завжди чисто, в сучасності нам важко збагнути, що є головне, а що другорядне, а тому вона для нас неприваблива. Майбутнє нам заслоняють віра і мрії, а тому воно не має реальних ознак. А минуле - пізнане, перевіяне на добро і зло, в ньому нам легко знайти живицю нашого духу. Тому в нас більше минулого, ніж сучасного і майбутнього.
1
579