Друга спроба: Вибране

До «Вибраного» однієї з кращих українських поетес ХХ—ХХІ століття увійшли вірші з книжок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», з неопублікованої дитячої книжки «Весняна акварель», нові вірші та поетичні переклади. Передмова Леоніда Ушкалова.

Рейтинг LiveLib

4,1

11 оценок

5
36%
4
36%
3
27%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 13Хотят прочитать 8

Рецензии

Sand_Ra22 августа 2011 г.
Из современного литературного процесса на Украине выходит не много хорошего. Но Забужко меня радует. Радует лиризмом и красотой слова, лиричностью строк и красотой создаваемых образов.
6
259

Все рецензии

Цитаты

malina8137 сентября 2013 г.
...Такої свободи, милий,
Не побажаю жодній із тих, що тебе любили.
1
111
malina8137 сентября 2013 г.
Благословляю жінку, що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме холодом,
Як розтяте вранішнє яблуко.
Жінку, яка безшелесно, навшпиньках
Пройде на кухню,
Поставить каву.
Її очі і руки будуть при цьому сміятись.
Благословляю цю жінку,
Сонну птаху її волосся,
Затамований подих її ходи,
Сірника, що горить між пальців,
Роздвоюючись у безоднях зіниць,
Повільну блакитну музику вен
На руці, піднятій з гребенем...
Благословляю жінку, яку я тобі дарую,
Жінку, якій належить пильнувати твій добрий ранок.
Це я відливаю її для тебе
Зі слів ясних, аж пекучих,
Що по краплі стікають поверхнею шибки,
В яку дивлюся,
І в її глибині коливається
Підводна квітка мого обличчя...
Благословляю цю жінку – як усе-таки шкода,
Що цієї жінки тобі ніколи не знати.
Читать далее
1
120
greenteenosugar25 июля 2024 г.
Імітація весільної

В розколиханім, наче вертепчик, весільнім ридані-ридвані
посміхається молода
(«Все це бабські штучки, говориш ти,– бабські штучки»). У ванні
плюскотить вода, –
і рука з закаврашів спорскує туди, де опукло,
між шовків, – і дає нирка…
Ах, коханий, якщо ти так хочеш, я стану – кукла
юна петлі шнурка:
і волоссям – Барбі, і чорні колготки, і рот багряний –
для цілунків, не для промов!
Ти мене почепиш у себе в машині, прямо
перед носом, і це – любов:

в чолопочку дірочка,
золота дівочка,
перехить-хить, –
захотів – дарочка,
захотів – дурочка,
захотів – цить!
Чи ти лю- мене, чи не лю- мене –
вправо-влі–
(затуливши мно - ю шкалубину
в вітровому шклі) –
пританцьовую, так примоцьована,
мов не втерплю:
чи ти лю- мене, чи поцьо– мене,
а чи плю…

Їде, їде весільний віз, весь в стрічках, і сурмить-клаксонить,
на шнурку під школи молода гойда…
Може, краще, милий, піти по снігу босоніж
загадай?..
Бо – вважай! – дела хвилю як лусне ся ніжна шкіра-
абрикосний-пух,–
ти під ним в штори оці угледиш такого звіра –
аж займеться дух!
Ох піде весілля за вихром – вихом, напрасним здихом!–
як у рів з моста!
(там танцює чорна – чи то пантера, чи ведмедиха,
чи ожила мста) –
не вода ж то плюскоче – у мисі каплун сокоче,
з-хроном-в-бузі-паця вищить,
скачуть вчвал столи! –

де були
твої, милий, очі,

що тобі невчит-
но з руки – ні з ноги, ні з плеча, ні з бедра, ні з мови, –
з ким ти діло мав?..
( А ридванчик узяв та й спустився, бо був ґумóвий).
А від тебе іно й зосталось – та білоглова,
що ламав…
Читать далее
0
84