Друга спроба: Вибране

Імітація весільної

В розколиханім, наче вертепчик, весільнім ридані-ридвані
посміхається молода
(«Все це бабські штучки, говориш ти,– бабські штучки»). У ванні
плюскотить вода, –
і рука з закаврашів спорскує туди, де опукло,
між шовків, – і дає нирка…
Ах, коханий, якщо ти так хочеш, я стану – кукла
юна петлі шнурка:
і волоссям – Барбі, і чорні колготки, і рот багряний –
для цілунків, не для промов!
Ти мене почепиш у себе в машині, прямо
перед носом, і це – любов:

в чолопочку дірочка,
золота дівочка,
перехить-хить, –
захотів – дарочка,
захотів – дурочка,
захотів – цить!
Чи ти лю- мене, чи не лю- мене –
вправо-влі–
(затуливши мно - ю шкалубину
в вітровому шклі) –
пританцьовую, так примоцьована,
мов не втерплю:
чи ти лю- мене, чи поцьо– мене,
а чи плю…

Їде, їде весільний віз, весь в стрічках, і сурмить-клаксонить,
на шнурку під школи молода гойда…
Може, краще, милий, піти по снігу босоніж
загадай?..
Бо – вважай! – дела хвилю як лусне ся ніжна шкіра-
абрикосний-пух,–
ти під ним в штори оці угледиш такого звіра –
аж займеться дух!
Ох піде весілля за вихром – вихом, напрасним здихом!–
як у рів з моста!
(там танцює чорна – чи то пантера, чи ведмедиха, 
чи ожила мста) –
не вода ж то плюскоче – у мисі каплун сокоче,
з-хроном-в-бузі-паця вищить, 
скачуть вчвал столи! –

де були
твої, милий, очі,

що тобі невчит-
но з руки – ні з ноги, ні з плеча, ні з бедра, ні з мови, –
з ким ти діло мав?..
( А ридванчик узяв та й спустився, бо був ґумóвий).
А від тебе іно й зосталось – та білоглова,
що ламав…