Проблема символа и реалистическое искусство

Книгу я почав читати давно, але більшу частину прочитав швидко — застряг лише на останньому розділі про Прометея.

Ця книга must read для всіх, хто цікавиться поняттям символу і його місцем в образотворчому мистецтві і літературі. Хоча вся книга написана з огляду лише на літературу (в цьому її мінус), однак більша частина роботи суто теоретична, яка, з урахуванням певних нюансів, підійде і для теоретичного осмислення інших видів мистецтва.

Погляди Лосєва на символ з одного боку досить оригінальні, а з іншого — ґрунтуються на його попередниках, або виринають у полеміці із ними (наприклад, з Ернстом Кассірером). Лосєв досить цікавий мислитель, який поєднав марксистську діалектику із російською релігійною філософією. І ця друга досить добре відчутна навіть у цій книзі, де регулярно цитується Маркс, але насправді, як на мене, це суто декоративний елемент, необхідний, щоби Лосєва не відправили у табори вдруге.

Символ у Лосєва - це онтологічне поняття, що має своє власне буття, чим він кардинально відрізняється від більшості інших філософів, які вважали символ або формою людської свідомості (Кассірер), або елементом психіки (Юнґ), або елементом культури (Леві-Стросс, Бодріяр). Лосєв дає дуже докладний аналіз символа як самого по собі, так і порівнюючи його з багатьма іншими спорідненими поняттями: знаком, метафорою, образом, емблемою тощо.

У першому розділі "Загальна структурно-семантична характеристика символу" Лосєв аналізує загальну логіку поняття, виходячи з діалектичних порівнянь-протиставлень: символ речі і її відображення у свідомості; символ речі і її зображення; символ речі і її вираження; символ і знак; символ і семантика. Також тут він розглядає і визначає знакову природу символу, говорить про одночасну тотожність і різницю між символом і його предметом. Зрештою, описує структуру символу і визначає його як породжувальну модель, як принцип конструювання: символ не лише щось означає, а й слугує моделлю для творення.

У другому розділі "Від знаку до символу" Лосєв розглядає різні теорії символу і зупиняться, як очевидно, на діалектичній теорії. Тут також докладно розглядаються різні аспекти знаку у відношенні до символу, аж до рівня математики та інформатики.

У третьому розділі "Символ і сусідні з ним структурно-семантичні категорії" Лосєв докладно описує різню між символом і алегорією, персоніфікацією, художнім образом, емблемою, відсторонено-диспаратним зв’язком (математичними символами), метафорою, типом, реалістичним образом, натуралістичною копією, міфом, поняттям.

У четвертому розділі "Типи символів" він виділяє наукові символи, філософські символи, художні символи, міфологічні символи, релігійні символи, природу і суспільство як царство символів, людські виражальні символи, ідеологічні і спонукальні символи, зовнішньо-технічні символи.

У п’ятому розділі "Діалектика символу і його пізнавальне значення" викладається діалектичне розуміння символу у Лосєва, як діалектичної єдності образу та ідеї, а також одиничного і множинного.

У шостому розділі "Багатовимірність символу стосовно логіки життя" розглядається багатовимірність конкретних історичних символів на прикладі різних письменників.

У сьомому розділі "Історична конкретність символу. Світовий образ Прометея" дається огляд еволюції символу Прометея протягом усієї історії літератури. Цей розділ досить цікавий, але другу його частину було читати важко, бо там все на матеріалі російської і радянської літератури, яка мені абсолютно незнайома і ще більш абсолютно нецікава. І там явно не вистачає аналізу цього символу в образотворчому мистецтві.

Далі йде завершальний розділ і невеликий додаток про рядянські символи, який вже повністю неактуальний. Об’ємна бібліографія теж застаріла.

Таким чином, хоч цитатки Маркса, додаток і біографія або не мають сенсу, або застаріли, однак вся книжка у цілому посідає дуже значне місце серед естетичних праць, присвячних символу, і, як на мене, не дуже поступається за значенням Кассіреру, Юнґу, Леві-Строссу, Бодріяру, і всім, хто так чи інакше займався темою символу у ХХ столітті.