Дивовижні пригоди у лісовій школі. Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії

(Укр.)_По-справжньому талановиті дитячі письменники мене захоплюють навіть більше, ніж письменники дорослі. Щоб писати так, щоб було цікаво дитині, напевно, треба цією дитиною залишатися, хоча б на якусь частину свого Я. Як і раніше вміти захоплюватися маленькими і буденними і в той же час чудовими і дивними речами, з невичерпною цікавістю і оптимізмом дивитися на світ, відважно кидатися на допомогу друзям і бути поблажливим до недругів.
Книгами Нестайко я зачитувалася ще у своєму дитинстві, тепер із задоволенням читаємо їх разом з онуком. А саме ця серія - проста ідеальна для молодшого шкільного віку. Перші дні в школі, все лякаюче незвично, незнайоме і часто незрозуміло. Але ось у тебе з'являється друг, такий же боягуз як і ти, і виявляється, що разом боятися вже не так страшно. А попереду багато-багато пригод: забавних і веселих, чарівних і небезпечних. Але якщо поруч вірна лапа друга, то навіть зі складних ситуацій завжди знаходиться чудовий вихід.
Єдиний є у мене камінчик в город Автора. Але до речі, відразу скажу, що цим грішить не тільки Нестайко, а багато дитячих письменників. Якщо з героями трапляється щось дуже небезпечне або навіть просто погане, вони завжди вирішують, що дорослим цього ні в якому разі не можна розповідати. Вони, мовляв, або не зрозуміють, або зрозуміють не так. Книжкові герої то, звичайно, чудово знаходять вихід з нестандартних ситуацій, а от у реальному житті дуже багатьох трагедій можна було б уникнути, якби поруч опинився розуміючий і чуйний дорослий. А може вся проблема якраз в тому, що розуміючих та чуйних серед нас не так вже й багато?
І окремий бонус - за оформлення книги. Воно пречудове !!!

(Рус.) По-настоящему талантливые детские писатели меня восхищают даже больше, чем писатели взрослые. Чтобы писать так, чтобы было интересно ребенку, наверное, надо этим ребенком оставаться, хотя бы на какую-то часть. По-прежнему уметь восторгаться маленьким и обыденным и в то же время восхитительным и удивительным вещам, с неиссякаемым любопытством и оптимизмом смотреть на мир, отважно бросаться на помощь друзьям и быть снисходительным к недругам.
Книгами Нестайко я зачитывалась ещё в своем детстве, теперь с удовольствием читаем их вместе с внуком. А именно эта серия – проста идеальна для младшего школьного возраста. Первые дни в школе, все пугающе непривычно, незнакомо и зачастую непонятно. Но вот у тебя появляется друг, такой же боягуз как и ты, и оказывается, что вместе бояться уже не так страшно. А впереди много-много приключений: забавных и веселых, волшебных и опасных. Но если рядом верная лапа друга, то даже из сложных ситуаций всегда находится замечательный выход.
Единственный есть у меня камушек в огород Автора. Но кстати, сразу оговорюсь, что этим грешит не только Нестайко, а многие детские писатели. Если с героями случается что-то очень опасное или даже просто плохое, они всегда решают, что взрослым этого ни в коем случае нельзя рассказывать. Они, дескать, и не поймут или поймут не так. Книжные герои то, конечно, великолепно находят выход из нестандартных ситуаций, а вот в реальной жизни очень многих трагедий можно было бы избежать, если бы рядом оказался понимающий и слышащий взрослый. А может быть вся проблема в том, что понимающих и слышащих среди нас не так уж и много?
И отдельный бонус – за оформление книги. Оно великолепно!!!

• Ой, мамочка, к нам во двор хулиганы забежали!

Серия книг с удивительной атмосферой доброты, юмора, житейской мудрости, детской искренности и непосредственности. В придумывании невероятных приключений авторская фантазия просто не знает границ.
Веселые приключения зайчика, ежика, и их одноклассников, учеников специализированной лесной школы с медвежьим языком преподавания просто завораживают малышей. Поучительные истории способствуют формированию у детей положительных качеств. А яркие запоминающиеся иллюстрации только подогревают интерес к чтению таких занимательных приключений.

Знову чудовий вибір і чудова книга.
У лісі відкривається спеціалізована музична школа з ведмежою мовою викладання. І відразу ж усі лісові батьки, відчуваючи настільки зараз важливе вивчення іноземних мов, кинулися писати заяви на прийняття до школи. Директором у школі є Бурмило Михайлович Ведмідь, суворий дядько, до речі. Одними з найперших, що прийшли до школи є два боягузи - Кося Вухань і Колько Колючка. Звірятка стають друзями і головними героями книги.
У школі на малих школяриків чекає цікавий набір предметів - є і лісографія, і лісознавство, і, звісно ж, математика, і ведмежа мова, і сольфеджіо (школа ж музична) та ін.
Особливо хочеться відмітити імена лісових мешканців - дуже смішні і запам'ятовувальні імена. Найдужче моїй малечі сподобалися Раїска Мняу, Пантера Ягуарівна та Макак Макакович, а мені - шакал Бацила.
Ілюстрації до книги можуть бути самостійною книгою, наскільки вони самобутні.