Війни ніколи не закінчуються
Маю підозру, що в своїй книзі "Останній герой" Олександр Вільчинський використав суміш реальних історій, що трапились у свій час із реальними людьми, бо сама не раз чула подібні уривки. Повість розповідає про колишнього вояка УПА, який через майже десятиліття після закінчення війни, потайки повертається додому в рідне село, до старенької одинокої матері й коханої дівчини. Але розпочати життя з чистої сторінки надії нема. Нова влада спокою не дасть, та й хіба можна прагнути до спокою, коли навколо купа ворогів, запроданців і зрадників? Для таких як Олекса, війна не закінчена допоки серце б"ється... На шляху Олексі трапляється колишній піхотинець вермахту, що втік з багаторічного полону й мріє про повернення в рідну Баварію. А на своїй землі бенкетують колишні побратими, що за слушної нагоди вбили командира, керуючись власною вигодою. І хто з них друг, хто ворог? Війна покаже справжнє обличчя кожного. Вже кілька років в моїй країні ведуться бойові дії. Липка долоня війни торкнулась кожної сім"ї так чи інакше. А це означає, що тих, кому вона переламає життя і скалічить психіку, буде прибувати. А тим, хто залишились в тилу, треба докласти всіх зусиль, щоб вояки мали до кого й куди повертатись...
17 понравилось
