Рай

Серед видатних українських письменників XX століття слід назвати ім'я поета і романіста Василя Барки (Очерет Василь Костянтинович) (1908—2003). Уже першими віршами він заявив про себе як «чужерідне тіло», яке система намагалась виштовхнути (і виштовхнула-таки!) з «комуністичного раю». Саме цей «рай» показав В. Барка у своєму першому романі «Рай», що вийшов у 1953 році у Нью-Йорку і зараз є маловідомим українському читачеві. У його основі — автобіографічні спомини самого автора. Головний герой — ...

Рейтинг LiveLib

3,3

8 оценок

5
0%
4
50%
3
25%
2
25%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 10Хотят прочитать 28

Рецензии

son_a
23 сентября 2014
В. Барка не вражає володінням пера але це не важливо оскільки писав він не розважальне "чтиво", а твори покликані сприяти національній свідомості і пам"яті.
"Рай" це зображення радянської передвоєнної дійсності у долях пересічних робітників, науковців, партійних.
Герої перебувають у напруженні не так через передчуття війни, як через поточні переживання радянського буття.
На початку твір здається збіркою новел але згодом вони поєднуються у цілісну картину.
Ми вже можемо спостерігати любов автора до метафор якими ряснітиме "Жовтий князь" виданий пізніше.
Найкраще настрій книги передасть цитата:
"Таке відчуття, що над країною нап’ята червона павутина, центр її в Кремлі, а кінці зав’язані на смугастих прикордонних стовпах. До кожної перетинки в кожній клітині приклеєно когось із нас. Перетинки трішки розтягаються, щоб ми могли піти з квартири до місця праці, до магазину, аптеки, лазні тощо. Якщо затріпочеться хтось надміру, зразу ж по червоній мережці біжить павук, хапає непокірного й випиває соки з нього раніше від призначеного часу"
Читать далее
3 понравилось
0
168