Титан

«Титан» Драйзера (1914 рік) продовжує вражаючу розповідь про життя жадібного, самовпевненого та егоїстичного Френка Ковпервуда. Розмах його загарбницької та руйнівної діяльності лише підтверджує припущення читача – у цієї людини немає жодних меж та рамок, немає душевних та моральних цінностей. Зупинити на той момент бездушного Френка зміг лише чиказький народ.
Сферою діяльності Ковпервуда стає Чикаго, де капіталіст Ковпервуд поступово перетворюється на великого монополіста, мільйонера. Драйзер визначає обурення простих людей шахрайствами монополіста Ковпервуда, пануванням фінансової олігархії. Час дії — 70-90-і роки. У «Титані» намальований Ковпервуд у зеніті багатства та всемогутності. Він дає волю своїм бажанням, і немає в нього таких забаганок, які б він не задовольнив.
Зображена настільки близька серцю Драйзера тема потреби та народної боротьби.
Френк вже не такий молодий, але все ще сповнений сил і будує нове життя з другою дружиною. Основним місцем дії виступає не Філадельфія, як це було в першій книзі, а Чикаго.
Френк тут уже як всесильний магнат капіталу, один із тих промислово-фінансових тузів, які безжально зневажають і експлуатують народні маси. Ковпервуд тепер отримує можливість досягти задоволення своїх бажань. Він, здавалося б, досяг своєї мети - зійшов на фінансовий Олімп, і тим не менше, як зазначає Драйзер, "не може знайти спокою, не може досягти справжнього пізнання життя" - нічого цього не можна досягти ні грошима, ні владою, яку приносять гроші. Щоправда, більшості капіталістів, змальованих Драйзером в «Титані», дає спокій їхнє багатство, влада, сила, у множенні капіталу вони бачать своє щастя. Ковпервуд відрізняється від них не тільки і не стільки нечуваністю і відвертістю своїх грабіжницьких фінансових операцій, безмежним цинізмом і безсоромними методами збагачення, скільки неприборканим прагненням до задоволення всіх своїх бажань. Гроші для нього не стільки  як самоціль, а як засіб до пізнання життя. Ковпервуд у другому томі "Трилогії бажання" - "титан, вічна жертва своїх пристрастей". Гроші завойовують йому владу та жіночі серця, роблять його власником палаців та шедеврів світового живопису, але гроші не можуть відкрити йому двері до справжнього щастя, до спокою, до внутрішнього задоволення.
Копервуд, здається, може досягти всього, купити, що тільки він забажає, але не може купити людське щастя — воно не купується за гроші.
Біржовій торгівлі тут відводиться не так багато місця, на першому плані виходить підприємницька діяльність у сфері транспорту.
Стихія Френка — корпоративні війни, зароблені гроші з яких він витричає на коханок і предмети мистецтва.
Образ золотоволосої Ейлін та вся її лінія відтінює поразку Ковпервуда в особистому житті. Кричуща краса Ейлін - дружини Ковпервуда - відштовхує від неї світських жінок. Знехтувана чиказьким великосвітським суспільством, в яке прагнув проникнути Ковпервуд, Ейлін опиняється на самоті. Слова, сказані Ковпервудом для втіхи дружини «ми багаті і будемо ще багатшими. Гроші всім заткнуть рота», не можуть її втішити. Вражена зрадами Ковпервуда, вона опускається, п'є, влаштовує оргії, намагається накласти на себе руки. Гроші не принесли щастя покинутій Ковпервудом Ейлін.
Ковпервуд стає ще цинічнішим, його аморальність не знає меж. І Драйзер неодноразово підкреслює цю аморальність характеру Ковпервуда у своїх авторських відступах, зазначаючи, що «він (Ковпервуд) ігнорував сучасний кодекс моралі і відмовлявся йому підкорятися», прагнув «долати забобони інших і вміти протистояти їм». Егоїзм та егоцентризм – суть філософії Ковпервуда.
Френк цікавий, але часто його вчинки викликають негативні емоції. Часом він буває жорстоким до оточуючих. На такого героя не хочеться бути схожим, але й лиходієм його назвати складно.
Він чесний перед собою, розумний і дуже заповзятливий, що дозволило йому досить швидко досягти дуже багато, незважаючи на труднощі. Ковпервуду вдавалося зрозуміти, де є зиск і можна добре заробити. Він не приватний інвестор, був деякий час спекулянтом і брав активну участь у біржових торгах, але пізніше став робити ставки на конкретні можливості для створення бізнесу (в даному випадку, міські залізниці: новий вид транспорту для Чикаго - покращити електроканати та взятися за будівництво підземного транспорту, щоб розвантажити міст).
Ковпервуд перестав бути людиною. Купивши за гроші всемогутність, він продав душу, втратив найкращі людські риси та якості. Ковпервуд має величезні статки. Культ сили, нехтування звичаями та нормами поведінки суспільства в «Титані» стають найбільш яскраво вираженими, характерними рисами поведінки Ковпервуда. Неприборканість характеру проявляється у його численних любовних пригодах.
У «Титані» запроваджується новий елемент оцінки Ковпервуда – ставлення до нього народу. Саме перед судом народу виявляються у ньому риси бездушного гнобителя.
Порівняно з «Фінансистом» у «Титані» змінюється і характер зображення людей з народу. Вони тут не грають лише роль фону, а займають важливе місце у розвитку основної лінії роману. Фон до кінця книги висувається на авансцену.
У зіткненні з народом в образі Ковпервуда оголюються типові риси капіталіста, що ріднять його з побратимами за класом - суперниками та конкурентами з фінансових угод та спекуляції. В очах простих людей немає великої різниці між Ковпервудом та його лютим ворогом Шрайхартом. Ця боротьба народних мас проти титанів монополій стає кульмінаційним пунктом розвитку роману, а ставлення народу до Ковпервуда — новим суттєвим критерієм для розуміння авторської позиції.
Метод зображення народу в «Титані» суттєво змінюється порівняно з першим томом «Трилогії», де епізодичні образи бідняків були дані через сприйняття Ковпервуда і лише відтіняли його егоїзм та відсутність у нього високих патріотичних почуттів. Драйзер знову вдається до цього прийому, щоб виявити зневажливе ставлення Ковпервуда до народу. Ковпервуд не вірить у силу народних мас, не визнає за ними жодних прав.
Експлуататорська сутність характеру Ковпервуда виявлена ​​тут гранично чітко, але письменник у «Титані» не обмежується цим і показує тепер, як бідняки сприймали Ковпервуда, і симпатії письменника, безсумнівно, на стороні бідняків, адже, розповідаючи про ставлення народних мас до магнатів, він спирався на власний життєвий досвід, на спогади про ті дні, коли він мав жалюгідне існування в Чикаго.
Письменник із співчуттям говорить про боротьбу робітничого класу США. Він стверджує, що внаслідок «поширення анархістських, соціалістичних і комуністичних ідей, завдяки найбільш передовим із іноземців, що тут осіли, проблема громадянських прав і свобод набула в Чикаго вкрай гострого характеру». Події травня 1886 року в Чикаго Драйзер називає "величезним національним вибухом".
У «Титані» письменник у ще більшому, ніж у «Фінансисті», ступені виступає як історик сучасності, що в епічній формі осмислює хід історії, — місце та час дії роману — Чикаго 80—90-х років — були добре знайомі Драйзеру, були для його частиною живої історії.
Письменник прагне скрупульозно дотримуватися історичної правди. У «Титані» Ковпервуд змушений звернутися до капіталістів Уолл-стріт та Сіті за позикою, за коштами для проведення його плану створення монопольної компанії вуличних залізниць у Чикаго. З цією метою він вирушає до Нью-Йорка та Лондона. Щоб отримати позику, він починає складну операцію, обманює громадську думку. Ковпервуд раптом перетворюється на «філантропа» і «мецената» і жертвує Чиказькому університету гроші на будівництво найбільшого у світі телескопа та обсерваторії, які носитимуть його ім'я. Це справляє бажаний ефект, створює помилкове враження про розміри його стану. Фінансові магнати вважають тепер Ковпервуда платоспроможним, і він отримує у Нью-Йорку у англо-американського банкірського будинку позику, за допомогою якої стає монопольним власником системи вуличних залізниць у Чикаго. Драйзер не тільки вміло показує, що «щедрість» та «інтерес» до науки капіталістів взагалі і американських зокрема виявляються аж ніяк не заради процвітання науки, а із суто корисливих міркувань.
У «Титані» зображено боротьбу американського імперіалізму з народними масами, загострення класових суперечностей США наприкінці ХІХ століття, і знову Драйзер показує себе великим майстром реалістичного фону.
Історичний фон у «Титані» - це боротьба робітничого класу та популістський рух. Говорячи про боротьбу популістів, письменник підкреслює антимонополістичну спрямованість їхнього руху, що зливався з широкими всенародними антиімперіалістичними виступами.
«Титан» не повторює «Фінансиста» й у мистецькому плані. Для «Титану» характерний чіткіший розподіл розділів, багатопланова композиція, деяка ускладненість сюжету, драматизм розповіді. З'являються побічні сюжетні відгалуження, наприклад лінія Береніс, яка отримала розвиток у «Стоїку», або лінія Ейлін, що відокремлюється.
У «Титані» кожен розділ має підзаголовок. Показовий і сам зміст цих підзаголовків, що виражають ставлення автора до подій, що описуються. Більше у «Титані» публіцистичних та ліричних відступів. У романі найактивніше виявляється обличчя автора.
Образ Ковпервуда у другому томі трилогії стає ще складнішим і суперечливішим. Це насамперед «титан без душі і серця, що прагне закувати народ у ланцюзі рабства». Він казково багатий, і йому вдається підкуповувати муніципалітети, губернаторів, мерів, але він не в змозі підкупити народ, народним масам не можна заткнути рота грошима, і Ковпервуд зазнає поразки в сутичці з народом. Не менш відчутним є його поразка в особистому житті. Він не може знайти спокій, гроші не приносять щастя не тільки покинутій ним дружині Ейлін, але і йому самому. Драйзер продовжує гуманістичну лінію "Фінансиста". Гроші, багатство не так належать Копервуду, скільки володіють ним, вони вбивають у ньому найкращі людські якості.
Багатство висушує Ковпервуду душу і серце, він сам відчуває це, і в цьому, можливо, Драйзер бачить його відмінність від інших капіталістів, вбачає навіть у долі Ковпервуда свого роду американську трагедію. Принаймні, в «Титані» наростає відчуття трагізму американського життя — позначається поглиблення гуманізму Драйзера.
У «Титані» порівняно з «Фінансистом» стає гострішою, різкішою, а головне глибшою критика американського капіталу, цьому чималою мірою сприяє виявлення письменником протиріч американського суспільства, і насамперед, протиріччя між великим капіталом і народними масами, і зображення боротьби народних мас , їх обурення пануванням імперіалістичних монополій. Ковпервуд, на бік якого стали всі сильні світу цього, включаючи навіть його конкурентів, зазнає поразки.