Маленький вигнанець

Вночі ти стогнав і плакав,
А вранці збагнув єдине:
Велике серце - в собаки,
Маленьке серце - в людини.

Це якось прийшло відразу.
Життя - таки дивовижа:
Людина кине образу,
Собака рану залиже.

І хто з них духом убогий?
І хто помре та воскресне?...
Людина ближче до Бога,
Чи, може, - твар безсловесна?

Неоніла Стефурак ( у відповідь Роману Березіцькому на книгу "Маленький вигнанець")