Вікна застиглого часу

У цій книзі Юрія Винничука постає дивовижний світ, побачений очима дитини, де реальність переплітається з фантастикою, а казка з дійсністю,де чарівниці й відьми такі ж буденні, як сажотруси або двірники. Світ мальовничих видінь і видив, марева розбурханої уяви пов'язані з малою батьківщиною автора — містом Станіславом (тепер Івано-Франківськ).

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

16 оценок

5
44%
4
31%
3
25%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 18Хотят прочитать 20

Цитаты

robot31 июля 2020 г.
Розповім про ту ніч, котра, наче крука крило, про ніч, яка небо замкнула на місяць і зорі. Вона протікала у вікна і затоплювала кімнату, і все, що було в кімнаті, тихо гойдалося і кудись плило, плило…
0
331
robot31 июля 2020 г.
Ліг на траву горілиць, підібрав яблуко і надкусив. […] Лежав і відчував, як холод піднімається з глибини землі, добирається до нього, проникає в тіло його і нагадує, що й він земля. Мов на підтвердження цього вистрілили з трави юні пагони малини і пронизали його одразу в кількох місцях, зелені вологі стебла вискочили з очей, з рота, з грудей і колін, залопотіли листочками, засвітилися ліхтариками ягід, а трава почала обростати його всього, ховати у свої хащі. І він уже трава. І дванадцять снів зійшлося, сіли півколом і раду радять про його долю.
Читать далее
0
106
robot31 июля 2020 г.
Деякі книги були поточені міллю, або ж злегка погризені мишами, котрі, ласуючи винятково клеєм, гризли тільки палітурку. Гортати ці книги – задоволення печальне і ностальгійне, але це я збагнув не тоді, коли дитиною проникав у світ старих книг, а вже тепер, коли згадую їх. Досі чую цей запах, шурхіт, легеньке похрумкування пересохлих аркушів і тихий-тихесенький шепіт слів, незрозумілих і чудних, що долинали тоді з шафи, мовби хтось неймовірно учений прочитував уголос усе, що там пишеться.
0
49