
Экранизированные книги
youkka
- 1 811 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Книга - пережиток часу, багато питань, які проблематично розкриваються в ній, є для нас неактуальними, але в ній стільки світла, безкінечної надії на майбутнє, наївності і природності, що вона не залишить вас байдужим.
Це книга про бідність побуту і багатсво сільської душі, про любов до книги і пісні, про роси і весни, про те, як колись жили люди. Це книга про справжніх українців, щирих, добрих, мудрих. Книга, про наших дідусів і бабусь. Книга про нас зрештою!
Читаючи, можна відчути незримий сюжетний зв'язок із "Зачарованою Десною" Довженка...
Такі книги потрібно читати, бо вони пробуджують в наших серцях доброту і гармонію зі своєю культурою, яка родом з далекого села, що, на жаль, поступово модернізується і духовно занепадає...

Произведение «Гуси-лебеди летят» имеет посвящение
«Моим родителям – Анне Ивановне и Панасу Демьяновичу – с любовью и печалью».
Любовь и печаль действительно пронизывает книгу. Главный герой маленький мальчик (наш автор М. Стельмах в детстве) и нам описывают зарисовки его жизни в селе после революции и гражданской войны. Это сложные годы 1921-1922.. Красные у людей забрали все на войну и на революцию.. люди выживают но все равно мальчик ищет прекрасное, семья дарит ему детство хоть и со своими сложностями но не лишённое веселья и ребячества, а главное любви близких.
Автор призывает не быть «холоднооким», видеть красоту, любить родную землю, которая «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились».
Прошло столетие, а человечность в наших сердцах снова потерялась и все мы "зажурились" ..

Читали декілька разів з донькою, це
неймовірне оповідання, і ще не один раз прочитаємо.
Воно показує як уміти бачити красу, любити рідну землю.
✓

І справді, у нас люди чиїсь гроші міряли, наче картоплю: і возами, і мішками, і мірками, і казанами, і горщиками. А про свої здебільшого казали так: дав бог копієчку, а чорт дірочку, та й попала божа копієчка в чортову дірочку.
Це ще добре, коли проривалась одна дірочка. Та, на жаль, тепер у людей було стільки надірявлено, що й мудрий не знав, як оберегти свої статки від нестатків...

І я теж, як свята, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами.
Я й досі впевнений, що холодноокість збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям...










Другие издания


